Станішевський Юрій Олександрович

СТАНІШЕ́ВСЬКИЙ Юрій Олександрович (28. 10. 1936, Харків — 25. 09. 2009, Київ) — театро­знавець, музичний рецензент, педагог, лібретист, театральний діяч. Чоловік Т. Швачко. Доктор мистецтво­знавства (1974), професор (1983), член-кореспондент АМУ (2002). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). Премії СТДУ (1983), Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО (1989). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2007). Закінчив Харківський університет (1960), аспірантуру Московського ін­ституту театрального мистецтва (1963). Від 1964 працював в Ін­ституті мистецтво­знавства, фольклористики та етнології НАНУ: від 1974 — завідувач від­ділу театро­знавства; від 1994 — президент Української академії танцю і Національного комітету Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО (усі — Київ). Засновник і художній керівник Між­народних конкурсів балету імені С. Лифаря (1993), класичного танцю імені Ю. Григоровича «Фуете» в «Артеку» (АР Крим, 1998), фестивалів «Серж Лифар де ля данс» та «Українського танцю імені В. Авраменка» (1995). Створив наукову школу сучасного українського балето­знавства, музичної режисури та сценічної культури. Спів­автор лібрето балетів «Вікінґи» Є. Станковича, «Пер Гюнт» на музику Е. Ґріґа, «Весі­л­ля Фіґаро» на музику В.-А. Моцарта. Автор досліджень з історії українського музичного театру та режисури, професійного хорео­графічного мистецтва, драматичного театру, а також низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю