Фуклев Микола Петрович

ФУ́КЛЕВ Микола Петрович (19. 12, за іншими даними — 10. 05. 1905, с. Преслав Бердянського пов. Таврійської губ., нині Бердянського р-ну Запорізької обл. — 04. 11. 1938, Харків) — прозаїк, пере­кладач, журналіст. З походже­н­ня болгарин. Член ВУСПП (1930). Після закінче­н­ня філологічного факультету Харківського ІНО (1927) працював секретарем болгарськомовної газети «Колективист» у Коларівському р-ні Дні­пропетровської (згодом Запорізької) обл.; 1932—35 — від­повід­альний секретар благоївської ра­йон­ної газети «Ком­мунар» в Одеській обл.; 1935—38 — літературний редактор харківської газети «Колективист» та, за сумісництвом, консультант зі словʼянських питань, писемності та літератури у Харківському методичному кабінеті Наркомосу України. Керівник болгарської секції Харківського правлі­н­ня СПУ (1936—38); учасник методичних нарад щодо виробле­н­ня рекомендацій ви­вче­н­ня словʼянських, зокрема болгарської, мов. 1934 під­тримав від­кри­т­тя першого в СРСР державного болгарського драматичного театру в Одесі та брав активну участь у його діяльності. Автор роману «На позлатената земя» (1934), що зробив Ф. популярним в Україні, числен­них публіцистичних нарисів, оповідань болгарською та російською мовами. У доробку — стат­ті «Шевченко і Христо Ботев», «Добролюбов у болгарській літературі» тощо; пере­клади українською та російською мовами творів болгарських письмен­ників Х. Ботева і Л. Каравелова, болгарською мовою — Т. Шевченка та А. Міцкевича тощо. 1927—30 за його редакцією у «Вестнике академии литературы СССР» публікували болгарські приказки й прислівʼя. Приятелював із українськими письмен­никами П. Тичиною, М. Рильським, В. Сосюрою, П. Панчем та ін., а також болгарськими письмен­никами-політ­емі­грантами та педагогами (І. Колев, К. Стойков, Р. Кандева, Марко Марков, П. Аджаров, К. Кюлявков, Генчо Кристев та ін.). Багато ви­ступав перед жителями болгарських сіл із нотатками про творчість радянських письмен­ників, зокрема українських класиків Панаса Мирного, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника. Заарештований 10 лютого 1938, за звинуваче­н­ням у «діяльності контр­революційного Болгарського націоналістичного центру на чолі з С. Міцевим» 28 жовтня того ж року засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1956.

Завантажити статтю