Фуклев Микола Петрович

ФУ́КЛЕВ Микола Петрович (19. 12, за іншими даними — 10. 05. 1905, с. Преслав Бердянського пов. Таврійської губ., нині Бердянського р-ну Запорізької обл. — 04. 11. 1938, Харків) — прозаїк, перекладач, журналіст. З походження болгарин. Член ВУСПП (1930). Після закінчення філологічного факультету Харківського ІНО (1927) працював секретарем болгарськомовної газети «Колективист» у Коларівському р-ні Дніпропетровської (згодом Запорізької) обл.; 1932–35 — відповідальний секретар благоївської районної газети «Коммунар» в Одеській обл.; 1935–38 — літературний редактор харківської газети «Колективист» та, за сумісництвом, консультант зі слов’янських питань, писемності та літератури у Харківському методичному кабінеті Наркомосу України. Керівник болгарської секції Харківського правління СПУ (1936–38); учасник методичних нарад щодо вироблення рекомендацій вивчення слов’янських, зокрема болгарської, мов. 1934 підтримав відкриття першого в СРСР державного болгарського драматичного театру в Одесі та брав активну участь у його діяльності. Автор роману «На позлатената земя» (1934), що зробив Ф. популярним в Україні, численних публіцистичних нарисів, оповідань болгарською та російською мовами. У доробку — статті «Шевченко і Христо Ботев», «Добролюбов у болгарській літературі» тощо; переклади українською та російською мовами творів болгарських письменників Х. Ботева і Л. Каравелова, болгарською мовою — Т. Шевченка та А. Міцкевича тощо. 1927–30 за його редакцією у «Вестнике академии литературы СССР» публікували болгарські приказки й прислів’я. Приятелював із українськими письменниками П. Тичиною, М. Рильським, В. Сосюрою, П. Панчем та ін., а також болгарськими письменниками-політемігрантами та педагогами (І. Колев, К. Стойков, Р. Кандева, Марко Марков, П. Аджаров, К. Кюлявков, Генчо Кристев та ін.). Багато виступав перед жителями болгарських сіл із нотатками про творчість радянських письменників, зокрема українських класиків Панаса Мирного, І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника. Заарештований 10 лютого 1938, за звинуваченням у «діяльності контрреволюційного Болгарського націоналістичного центру на чолі з С. Міцевим» 28 жовтня того ж року засуджений до розстрілу. Реабілітований 1956.

Завантажити статтю