Стебельська Аріядна Арсенівна

СТЕБЕ́ЛЬСЬКА Аріядна Арсенівна (псевдонім і криптоніми: Аріядна Шум, А. С., А. Ш.; 23. 08. 1919, м-ко Гнівань Вінницького пов. Подільської губ., нині місто Вінницького р-ну Вінницької обл. — 06. 07. 2002, м. Торонто, провінція Онтаріо, Канада) — поетеса, критик, мистецтвознавець, живописець, скульпторка, громадська і культурна діячка. Дочка А. Шумовського, дружина Богдана, мати Ігоря Стебельських. Дійсний член НТШ у Канаді (1996). Після Визвольних змагань 1917–21 разом із родиною емігрувала до Польщі, навчалася в Краківській АМ (1937–39). Учителювала в українських школах у Самборі, Яворові на Львівщині (1940–44), разом із чоловіком розписувала церкви на Бойківщині. Після 2-ї світової війни — в Німеччині, де продовжувала займатися мистецтвом і почала працювати як вихователька молоді. Від 1949 — у Канаді. Викладала в середніх школах, на Курсах українознавства імені Юрія Липи при Українському культурному центрі в Торонто (від 1954). Закінчила відділ славістики Оттавського (1969), педагогічний факультет Торонтського (1975) університетів, захистила дисертацію «Шевченкова метафора» в УВУ (Мюнхен). Працювала медсестрою, перекладачем, у редакції суспільно-політичного часопису «Гомін України» разом зі своїм чоловіком, який значно вплинув на становлення С. Після його смерті редагувала й підготувала до друку 30-й т. «Літопису УПА», частково присвячений братові Богдана — С. Стебельському. Викладала історію й теорію образотворчого мистецтва, художнє читання і сценічну гру, українську мову та літературу, французьку й німецьку мови. Окрім НТШ, брала участь у діяльності Ліги українок Канади, Світової федерації українських жіночих організацій, Асоціації діячів української культури (голова Торонтського відділу). У доробку — численні мистецтво- та літературознавчі статті (зокрема про творчість Т. Шевченка, Лесі Українки, Ю. Липи, Юрія Клена, І. Франка, В. Стуса), роботи з живопису, журналістські публікації. Постійно друкувала дослідження у «Збірнику наукових праць Канадського НТШ» (Торонто): «Метафора Шевченкового гніву», «Художня ампліфікація в поезії Шевченка», «Шевченкова молитва», «Леся Українка — співець боротьби і контрастів», «Символ у драматургії Лесі Українки», «“Смерть Каїна” Івана Франка (перемога в душі, повній великих сумнівів)», «За Україну його замучили... (Василь Стус)», «Народня фігуральна глиняна скульптура малих форм в Україні і її традиції», «Подібності та відмінності змісту і форми двох епосів “Слово про Ігорів похід” і “Пісня про Роланда”», «Київське проповідництво ХІ–ХІІ століть у оцінці Михайла Грушевського», «Погляди Дмитра Донцова на українську літературу» та ін. Авторка передмови, ілюстрацій та обкладинки до першої збірки поезій В. Стуса «Зимові дерева» (Брюссель, 1970); текстів до видання «Бабині глечики» (Торонто, 1995), що наскрізь просякнуте українськістю. Листувалася із Д. Донцовим. Найвизначніші скульптурні проєкти — «Руки, що дають добро: Алла Горська» (1984), «Сотничиха Завісна» (1985), пам’ятник на могилі Я. Стецька у Мюнхені (1987), «Літописець Нестор» (1988), «Командир Хрін (Степан Стебельський)» (1995), «Материнство» (1997). Учасниця виставок образотворчого мистецтва. 2009 у Вінниці видали книгу спогадів «Родина і Україна», що вмістила її вірші, статті.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю