Сухоруких Анатолій Іванович
Визначення і загальна характеристика
СУХОРУ́КИХ Анатолій Іванович (20. 12. 1935, м. Новочеркаськ, нині Ростовської обл., РФ — 21. 08. 2015, Севастополь) — живописець. Батько В. Сухоруких. Народний художник України (2009). Заслужений діяч мистецтв України (1998). Золота медаль Академії мистецтв України (2006). Член НСХУ (1973). Закінчив Кримське художнє училище (1960; майстерня В. Бернадського), Харківський художньо-промисловий інститут (1966; викладачі А. Константинопольський, О. Хмельницький). Відтоді працював у Севастополі. Від 1994 — голова відділення НСХУ у Севастополі; від 1997 — організатор і керівник щорічних Всеукраїнських севастопольських пленерів. Його пейзажі часто порівнюють із творами Моне, однак їх автентичність, передача рельєфним мазком усіх нюансів світлових рефлексів дає змогу безпомилково відчути та побачити Крим. Твори митця вирізняються відтворенням безпосереднього враження, емоції; композиції ретельно продумані й побудовані таким чином, щоб створити враження випадково схопленого фрагменту з неспішного ритму життя півострова. Учасник мистецьких виставок. Деякі твори С. зберігаються в Севастопольському й Сімферопольському художніх музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Матері Севастополя», «Вуличка старої Балаклави» (обидва — 1966), «Весна в Севастополі» (1968), «Молодий Севастополь» (1978), «Біля могили солдата» (1979), «Сапун-гора. 9 Травня» (1981), «У селі», «Сількорівці» (обидва — 1982), «Штурм Сапун-гори» (1985), «Головний механік Авербах», «Осінній пейзаж із човном», «Натюрморт із польовими квітами», «Осінь. Крим» (усі — 1987), «Знову прийшла весна» (1995), «Осінній поцілунок» (1998), «Південна ніч», «Квіти кримської осені» (обидва — 2001), «Снігурі» (2002), «Баркаси відпочивають», «Вечір у Херсоні» (обидва — 2005).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
