Степанчук Владислав Володимирович

СТЕПАНЧУ́К Владислав Володимирович (29. 01. 2006, Хмельницький) — військовик. Солдат. Герой України (2025). У 2023 вступив на навчання до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького. 2024 у 18-річному віці добровільно став до лав Державної прикордонної служби України, зокрема до новоствореного відділення вогневої підтримки (105-мм гармати) відділу силової підтримки «Меджибіж». У квітні того ж року здобув свій перший бойовий досвід на українсько-російському кордоні. Того дня ворог обстріляв з артилерійських систем та ударних дронів «Ланцет» щойно облаштовані українські вогневі позиції. Підрозділ, щоб зберегти бойову техніку та боєкомплект, перевів гармату у похідне положення й здійснив її переміщення до запасної позиції. Але під час маневру українські військові потрапили під ворожий мінометний обстріл: начальник розрахунку та навідник отримали тяжкі осколкові поранення. Ризикуючи життям, Владислав Степанчук прийняв рішення змінити маршрут і відвести побратимів до лісосмуги. Завдяки навичкам тактичної медицини він зупинив критичні кровотечі та підготував поранених до евакуації. Поруч у лісосмузі знаходилися дезорієнтовані після обстрілів військовослужбовці суміжних підрозділів — без зв’язку та боєприпасів. Владислав Степанчук частково відновив зв’язок із командним пунктом, взяв командування на себе та розподілив між бійцями сектори спостереження й ведення вогню. Об’єднавши зусилля, він організував відхід усіх військовослужбовців на запасні позиції. Прорив тривав майже 4 години і супроводжувався стрілецьким боєм із противником. Попри складну ситуацію, Владиславу вдалося вивести підрозділ з-під напівоточення та передислокувати 21 військовослужбовця у безпечний район.

Завантажити статтю