Федорова Тетяна Семенівна

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Федорова Тетяна Семенівна
Діяльність:: майстриня декоративно-ужиткового мистецтва
Дата народження:: 24 жовт. 1944
Державні нагороди:: Заслужений майстер народної творчості України

ФЕ́ДОРОВА Тетяна Семенівна (24. 10. 1944, м. Умань Київської, нині Черкаської обл.) — майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, журналістка. Заслужений майстер народної творчості України (2009). Премія імені Д. Щербаківського (2009), імені П. Верни (2013), імені С. Колоса (2018). Членкиня НСЖУ (1984), НСМНМУ (1998). Закінчила Київський університет імені Т. Шевченка (1969). Працювала редактором у видавництвах «Молодь» (1970–76), «Дніпро» (1976–77), «Здоров’я» (1977–80); завідувачем відділу газети «Друг читача» (1980–90); заступником головного редактора газети «Ми» (1990–91); референтом у Секретаріаті Української всесвітньої координаційної ради (1993–97). Від 1998 — на творчій роботі. Авторка багатьох літературо- та мистецтвознавчих публікацій. Від 1992 за історичними, науковими, образотворчими й літературними джерелами створює етнографічні колекційні ляльки, що популяризують народний та історичний костюм регіонів України, а також представників різних верст населення періоду Київської Русі. Від 1993 працює у співавторстві із сином Є. Москаленком (концепція етномоделей, порцелянові деталі ляльок). Від 2001 виготовляє також м’які авторські етнографічні ляльки (текстильні скульптури), у яких поєднано традиційність (ручна робота з використанням давнього методу — намотування на основу) та ексклюзивність (кожна лялька в одному екземплярі); одяг репрезентує розмаїття українського національного вбрання: «Орися», «Мар’яна», «Оляна», «Карпо і Дарина» та ін. Інтерпретувала у формі ляльок історичні постаті: Роксолана й Сулейман Пишний (1999), Б. Хмельницький (2000), полковник І. Богун, митрополит П. Могила (обидві — 2001), князь і княгиня Острозькі (2003, 2017), П. Орлик (2005) і його син Гр. Орлик (2021), І. Мазепа (2009), Г. Сковорода (2017), Д. Вишневецький (Байда; 2018); постаті святих: Йосафат, Петро, Пилип, Андрій Первозваний, Марія та Ганна (усі — 2001); літературні та міфологічні образи: Польова царівна, Перелесник, Мавка, Лукаш (за твором Лесі Українки «Лісова пісня»; усі — 2002), Наталка і Петро (за п’єсою І. Котляревського «Наталка Полтавка», 2003), праматір скіфів Апі (2011) тощо. У її доробку — лялькові композиції, зокрема «Зустрів козак дівчиноньку», «Вертеп», «Зимонька-зима» (усі — 2015), «Що в нашого Омелечка...» (2016), «Мавка і Лукаш» (картина), «Засвіт встали козаченьки» (обидві — 2017) та ін. Учасниця регіональних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1994. Персональні — у Києві (2001, 2018), Ірпені (Київська обл., 2011–13, 2015–17, 2020–21). Деякі роботи майстрині зберігають у Національному музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Пісківському історико-меморіальному музеї П. Тичини (Чернігівська обл.), Сінґапурському музеї «MINT» та приватних колекціях в Україні, США, Канаді, Великій Британії, Франції, Німеччині, Ізраїлі та ін.

Додаткові відомості

Основні твори: серії — «Ляльки в народному одязі усіх областей України» (1995–97), «Ляльки в національному одязі країн СНД» (1997–98), «Ляльки за творами І. Гончара» (1998), «Козацтво» (1999–2000, 6 ляльок), «Українське весілля минулих літ» (2000, 18 ляльок), «Доба відродження (Україна, Італія, Польща, Німеччина, Іспанія, Велика Британія, Франція)» (2017); «Микола і Христина» (за картиною М. Пимоненка, 2020), «Божена-волонтерка» (2023).

Фотоілюстрації

Завантажити статтю

Розмір шрифту

Федорова Тетяна Семенівна

Додаткові відомості

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю

Схожі статті