ФЕ́ДОРІВ Олег Петрович (08. 07. 1942, с. Криве Козівського, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — живописець. Обласна премія імені М. Бойчука (2023). Член НСХУ (2007). Закінчив історико-філологічний факультет Камʼянець-Подільського педагогічного ін­ституту (Хмельницька обл., 1965). На­вчався в художній студії в Камʼянці-Подільському (1963–65; викладач Д. Брик), брав приватні уроки в О. Ґрена. Від­тоді — учитель історії, малюва­н­ня, англійської мови в селах Тернопільської обл.; від 1972 — у Тернопільській загальноосвітній школі № 15. Працює в жанрах філософського та ліричного пейзажу, натюрморту, анімалістики, тематичної картини, має низку абстрактних робіт. Основні галузі — живопис і графіка; техніки — акварель, олія, темпери. У творчості звертається до теми національно-визвольної боротьби («Козацька січа», «А їх було лише 12»; обидва — 2016). Про­ілюстрував книги «Наталка-нелегалка» (2000), «Скриня бувальщин», «До старості я йшов з дитинства» (обидві — 2006), «Правди не сховаєш» (2008), «Під прикри­т­тям ночі» (2011) І. Пилипця, «Нові бувальщини» Б. Мельничука (2002; усі — Тернопіль) та ін. Від 1998 оформив кілька храмів Тернопільщини, зокрема в рідному селі, с. Заболотівка (Чортківський р-н), Тернополі (церква Святого Духа). Учасник мистецьких ви­ставок від 1959. Персональні — у Бережанах (Тернопільська обл., 1988), Тернополі (1987, 1994–96, 2012 — ювілейна), Козові (1989). Деякі роботи Ф. зберігають у Тернопільському художньому, Тернопільському та Бережанському крає­знавчих музеях, Лівадійському палаці-музеї Ялтинської міськради (АР Крим), Тернопільській гімназії імені І. Франка, Музеї українського малярства та приватних збірках родин Грицинів і Доморецьких (усі — Торонто, Канада).