Федорів Олег Петрович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Федорів Олег Петрович
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 8 лип. 1942

ФЕ́ДОРІВ Олег Петрович (08. 07. 1942, с. Криве Козівського, нині Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) — живописець. Обласна премія імені М. Бойчука (2023). Член НСХУ (2007). Закінчив історико-філологічний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (Хмельницька обл., 1965). Навчався в художній студії в Кам’янці-Подільському (1963–65; викладач Д. Брик), брав приватні уроки в О. Ґрена. Відтоді — учитель історії, малювання, англійської мови в селах Тернопільської обл.; від 1972 — у Тернопільській загальноосвітній школі № 15. Працює в жанрах філософського та ліричного пейзажу, натюрморту, анімалістики, тематичної картини, має низку абстрактних робіт. Основні галузі — живопис і графіка; техніки — акварель, олія, темпери. У творчості звертається до теми національно-визвольної боротьби («Козацька січа», «А їх було лише 12»; обидва — 2016). Проілюстрував книги «Наталка-нелегалка» (2000), «Скриня бувальщин», «До старості я йшов з дитинства» (обидві — 2006), «Правди не сховаєш» (2008), «Під прикриттям ночі» (2011) І. Пилипця, «Нові бувальщини» Б. Мельничука (2002; усі — Тернопіль) та ін. Від 1998 оформив кілька храмів Тернопільщини, зокрема в рідному селі, с. Заболотівка (Чортківський р-н), Тернополі (церква Святого Духа). Учасник мистецьких виставок від 1959. Персональні — у Бережанах (Тернопільська обл., 1988), Тернополі (1987, 1994–96, 2012 — ювілейна), Козові (1989). Деякі роботи Ф. зберігають у Тернопільському художньому, Тернопільському та Бережанському краєзнавчих музеях, Лівадійському палаці-музеї Ялтинської міськради (АР Крим), Тернопільській гімназії імені І. Франка, Музеї українського малярства та приватних збірках родин Грицинів і Доморецьких (усі — Торонто, Канада).

Додаткові відомості

Основні твори: «Україна. Страждання» (1983), «Маки» (1984), «Зруйнована пасіка» (1985), «Круки на церкві» (1976), «Омолодження саду» (1977), «Човен у снігах», «Старий тартак» (обидва — 1978), «Україна. Страждання» (1983), «Відкриті вулики зимою», «Удовина хата» (обидва — 1985), «Чарівні квіти» (1986), «Омолодження саду» (1987), «Тривога» (1990), «Маковий вибух» (1991), «Місячна ніч» (1993, 2006), «Бій під Крутами», триптих «Гартування шаблі» (обидва — 1995), «Польові квіти» (2000), «Сліди на небі й на землі», «Старе дерево» (обидва — 2004), «Стара яблуня» (2005), «Зимові ялини», «Яблуні цвітуть» (обидва — 2006), «Передчасна зима», «Козак Мамай» (обидва — 2009), «Українська мадонна» (2010), «Яблуні» (2011), «Хрещення України-Руси» (2018), «Перехід через Карпати» (2022).