Баркаган Зиновій Соломонович
БАРКАГА́Н Зиновій Соломонович (25. 04. 1925, Одеса — 27. 12. 2006, м. Барнаул Алтайського краю, РФ) — лікар-терапевт. Син С. Баркагана. Доктор медичних наук (1965), професор (1966), член-кореспондент Російської АМН (1992). Закінчив Одеський медичний інститут (1946), де відтоді й працював. 1949–56 — у Сталінабадському медичному інституті (нині Душанбе); 1956–97 — завідувач кафедри Алтайського медичного інституту; 2003–06 — директор Алтайської філії Центрального інституту гематології (обидва — Барнаул). Наукові дослідження з медичної зоотоксикології та клінічної гемостазіології. Вперше описав та детально вивчив вторинний ревматоїдний синдром при гемофілії (синдром Баркагана–Єгорової).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Применение фенамина при бронхиальной астме // Врачебное дело. 1948. № 11 (співавт.); Ядовитые змеи и их яды. Барнаул, 1967 (співавт.); Влияние противоревматических препаратов на показатели свертывающей системы и гемостаз в зоне микроциркуляции // Врачебное дело. 1971. № 9 (співавт.); Салицилаты. (Современные представления о фармакодинамике и клиническое применение). Москва, 1975 (співавт.); Геморрагические заболевания и синдромы. Москва, 1980; 1988; Основы диагностики нарушений гемостаза. Москва, 1999 (співавт.).
Рекомендована література
- Буевич Е. И. К юбилею профессора З. С. Баркагана // Терапевтический архив. 2000. № 9.
Завантажити статтю
Людина 
