Ясиновський Михайло Олександрович

ЯСИНО́ВСЬКИЙ Михайло Олександрович (30. 04(12. 05). 1899, Одеса — 29. 08. 1972, там само) — лікар-терапевт. Син О. Ясиновського. Доктор медичних наук (1935), професор (1934), академік АМН СРСР (1963). Заслужений діяч науки УРСР (1951). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Одеський медичний ін­ститут (1922), де від­тоді й працював: 1934—41 та 1946—56 — завідувач кафедри шпитальної терапії, 1956—72 — завідувач кафедри факультетської терапії. 1943—45 — лікар Чорноморського флоту. Наукові дослідже­н­ня: ревматизм, вірусний гепатит, патології крові; клінічна та екс­периментальна фармакологія (протиревматичні засоби, перші вітчизняні сульфаніламідні препарати пролонгованої дії, діуретичні засоби, препарати ліпоєвої кислоти); фізіологія, патологія та клініка запальних процесів слизових оболонок. За­пропонував метод послідовних промивань слизових оболонок, який дає змогу від­слідковувати динаміку змін фізіологічних і патологічних процесів; біо­логічну реакцію для ви­значе­н­ня стану ре­активності у хворих на ревматизм (проба Бух­штаба—Ясиновського). Один з основоположників вітчизняної військово-морської терапії. Спів­автор під­ручника «Внутрен­ние болезни» (К., 1977). В Одесі на будівлі клініки, в якій Я. працював, йому встановлено меморіальну дошку, а також імʼям вченого на­звано вулицю.