Ягупова Світлана Володимирівна

ЯГУ́ПОВА Світлана Володимирівна (23. 07. 1942, м. Краснодар, РФ, за паспортом — м. Кіровакан, Вірменія — 26. 05. 2015, Сімферополь) — прозаїк, журналістка. Членкиня НСПУ (1980). Державна премія АР Крим (1996), Національна премія України імені В. Короленка (2000). У 8-місячному віці потрапила з матірʼю під бомбардува­н­ня, наслідки якого залишилися на все життя (травми хребта, ноги). Від 1946 мешкала в Криму. Закінчила Сімферопольський педагогічний ін­ститут (1965). Викладала в школі російську мову та літературу, працювала кореспондентом ра­йон­ної газети «Черноморская заря». В одному із журналістських рейдів одержала важку травму (1967) і після тривалої хвороби пере­йшла на літературну творчу діяльність. У Кримському від­ділен­ні СПУ очолила студію молодих фантастів, результат роботи — один із перших у СРСР фантастичних збірників «Фантавры» (Сф., 1983). Від 1993 — головний редактор першого в Україні дитячого крає­знавчого журналу «Крымуша» (орган громадського творчого обʼ­єд­на­н­ня «Таврический клуб»), видала низку крає­знавчих додатків до нього: «Крылатые сандалии» (1995), «Волшебное царство Флоры», «Удивительный мир животных» (обидва — 1996), «Уроки дружбы» (1999). Авторка пʼєси «Цепь и парус» (за мотивами романтичних творів О. Гріна, 1974), яку першим по­ставив Севастопольський російський драматичний театр імені А. Луначарського, багатьох статей, оповідань, повістей в обласних, республіканських та зарубіжних газетах і журналах, збірниках серії «Фантастика». У журналі «Брега Тавриды» (2002, № 2—3) опубліковано автобіо­графічну повість «Под сенью крыл Твоих (Мозаика мгновений)» — про долю та про­блеми інвалідів. Низку творів пере­кладено українською, болгарською та угорською мовами. Увага Я. сконцентрована на внутрішньому світі героїв, пошуки над­звичайного ведеться у глибинах людської душі. Момент не­ймовірності в її творах, звісно, присутній, але те аж ніяк не самоціль і навіть не яка-небудь значна «внутрішня» мета, а насамперед засіб, сві­домий від­ступ від реальності, щоб глибше поговорити про речі цілком реальні. Тому і прозу письмен­ниці варто, напевно, кваліфікувати як т. зв. реалістичну фантастику. Манера письмен­ниці приваблює також тонкою поетичністю. Рецензенти під­креслюють само­стійність стилю Я., хоч і не заперечують деякого впливу на творчість письмен­ниці пошанованого нею О. Гріна. Від­значають вмі­н­ня будувати привабливий сюжет не на шкоду характерам героїв. Серед публікацій про Я. — роз­відки В. Бережного, А. Погрібного, Л. Федоровської, М. Слабошпицького, спогади про її творчість — у ста­т­тях О. Гончара, О. Левади, В. Дончика, В. Ревича, А. Стругацького та ін.

Завантажити статтю