Тимошенко Вікторія Миколаївна
ТИМОШЕ́НКО Вікторія Миколаївна (21. 01. 1981, с. Хутірське Царичанського, нині Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл.) — майстриня петриківського розпису. Дочка В. Хоменко. Премія імені Т. Пати (2020). Членкиня обʼєднання майстрів народного мистецтва Дніпровського будинку мистецтва (2014), НСМНМУ (2015). Навчалася розпису в матері. Закінчила Петриківську художню школу (1996; викладачі М. Пікуш, Н. Бородіна), художньо-графічний факультет Криворізького педагогічного університету (Дніпропетровська обл., 2003). Відтоді учителювала в Кривому Розі та Дніпрі (до 2007); працювала керівником гуртка петриківського розпису в дитсадку № 90 (2012—13); головним майстром петриківського розпису Центру народної творчості «Дивокрай» (2013—14); від 2023 — викладач кафедри основ архітектури Придніпровської академії будівництва та архітектури (усі — Дніпро). Зображуючи не лише рослинні композиції, а й звичаї українського народу, обряди та побут, збагачує і примножує художні традиції петриківських майстрів. Оформила петриківським розписом інтерʼєр дитсадка № 90 (2012), дитячий майданчик на вул. Клиновій (2013), підʼїзд будинку, де мешкає, а також власні автомобіль і гараж (2014; усі — Дніпро), інтерʼєр ресторану української кухні в Ніцці (Франція, 2015), павільйон в Центрі ділових та культурних міжнародних відносин України з Китаєм (м. Нінбо, 2017), інтерʼєр Центральної міської бібліотеки (2018), фасад та інтерʼєр Лівобережної податкової інспекції (2018; обидві — Дніпро) та ін. Разом із матірʼю встановила рекорд України, створивши найдовшу паперову стрічку з петриківським розписом (2015). Проілюструвала книги «Зачарований світ» Лесі Степовички (Дн., 2018), «Мальовничі села України. Історії, легенди, ремесла» Ю. Савостіної (К., 2020), «“Славутич” — ансамбль козацької слави» (Дн., 2021). Учасниця всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 2010. Персональні — у Петриківці (родинна), Камʼянському (Дніпропетровська обл., обидві — 2014), Києві, Кривому Розі, Берліні (усі 3 — родинні), Кривому Розі (усі — 2015), м. Нінбо (2017), Дніпрі (2018 — родинна, 2021, 2023). Деякі роботи Т. зберігають у Дніпровському художньому, Камʼянському історичному, Криворізькому історико-краєзнавчому музеях, Петриківському музеї етнографії, побуту та мистецтва, Музеї гетьманства (Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «У садочку» (2012), «Вогняна пташка», «Рання весна», «Павичі», «З милим під калиною» (усі — 2013), «Свято Купала», «Весілля», «Несе Галя воду», «Сині птахи», «Зустріч», «Сова» (усі — 2014), «Дерево життя», «Сила роду», «Вогонь» (усі — 2015), «Царівна» (2016), «Великодня писанка», «Прийшла осінь» (обидва — 2017), «Вірне кохання» (2018), «Ти, конику вороненький, неси та гуляй» (2019), «Берегиня роду людського» (модульна робота з 9-ти полотен), «Український танок» (обидва — 2020), «Молитва за Україну» (2022), «Благовіщення», «Покрова»; скринька «Чарівна пташка» (усі — 2025); серії — «Пори року» (2013), «Стихії» (2015), «Українські свята й обряди» (2015–18), «Українські народні пісні й танці» (2018–22).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
__2015__dvp__ak.jpg "В. Тимошенко. «Вогонь» (із серії «Стихії»). 2015. ДВП, акрил")
Завантажити статтю
Людина 
