Ситенко Михайло Іванович

СИТЕ́НКО Михайло Іванович (31. 10(12. 11). 1885, с. Рябушки Лебединського пов. Харківської губ., нині Сумського р-ну Сумської обл. — 13. 01. 1940, Харків) — ортопед-травматолог. Доктор медицини (1924), професор (1930), член-кореспондент АН УРСР (1934). Заслужений діяч науки УРСР (1936). Закінчив Харківський університет (1910), де був залишений для підготовки до професорського звання. Під час 1-ї світової війни служив військовим лікарем. Від 1921 працював у 1-му Українському медико-механічному інституті, 1925 ініціював його реорганізацію в Український клінічний інститут травматології та ортопедії й відтоді очолював (1940 Інституту присвоєно ім’я С.; на приміщенні вченому відкрито меморіальну дошку); водночас від 1926 — організатор і завідувач кафедри ортопедії та травматології Українського інституту удосконалення лікарів (обидва — Харків). Засновник і головний редактор журналу «Ортопедия и травматология» (1927–40). Голова Всеукраїнського товариства ортопедів-травматологів і спеціалістів протезування (від 1936). Наукові дослідження у галузях військово-польової хірургії, кісткової пластики, дитячої ортопедії та травматології. Запропонував методики оперативних втручань при вродженому вивиху кульшового суглоба, псевдоартрозах тощо (один із методів лікування вивиху кульшового суглоба в дітей названо ім’ям вченого). Автор низки ортопедичних апаратів, протезів і хірургічних інструментів, які застосовують для відновлення функціонування кінцівок. Запровадив систему профілактичних оглядів новонароджених і дітей перших місяців життя, організував дитячі ортопедичні й трудові профілакторії та травматологічні станції — прообрази сучасних травматологічних пунктів. Ім’я вченого присвоєно також Лебединському фаховому медичному коледжу (Сумська обл.). 1991 у Києві видано «Избранные труды».

Завантажити статтю