Талалай Леонід Миколайович
ТАЛАЛА́Й Леонід Миколайович (11. 11. 1941, с. Савинці Савинського р-ну, нині с-ще Ізюмського р-ну Харківської обл. — 19. 06. 2012, Київ) — поет, критик, перекладач. Чоловік Р. Талалай. Член НСПУ (1967). Державна премія України імені Т. Шевченка (1993; за збірку «Вибране», 1991). Премії імені В. Сосюри (1986), імені Є. Плужника (2009), імені Т. Мельничука (2011). Закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1969). Від 1956 мешкав із батьками у м. Горлівка на Донбасі, друкував вірші у місцевій газеті «Кочегарка». 1970–77 очолював молодіжне літературне об’єднання в Донецьку. Від 1977 — на творчій роботі у Києві. Трагічно загинув. Поезія Т. — значний внесок у розвиток українського поетичного модернізму. Увійшов в українську літературу як тонкий лірик, майстер натурфілософського пейзажу і витонченої метафори, який вміє передати поезію психологічно напруженої миті. Віддавав перевагу традиційній версифікації і сенсорно-достеменній образності. Водночас його новаторство полягало у філософському вивільненні особистісної екзистенції з-під влади суспільно-історичного часового континіуму, наданні їй самодостатньої морально-естетичної цінності. Гуманістичний погляд на життя особистості як «значиму тимчасовість» суттєво відрізняє художньо-філософську концепцію Т. від світоглядних засад екзистенціалізму, з яким вона генетично пов’язана. Автор книги літературних статей «Коли заговорить душа» (2016). Переклав з хорватської мови збірку «Великий, наче мурашка» А. Вулетича (1997); упорядник, автор передмови й перекладач антології хорватської поезії «Диво першого» (2000; усі — Київ).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Журавлиний леміш. Д., 1967; Вітрила тривог. Д., 1969; Осінні гнізда. Д., 1971 (рос. мовою — Москва, 1975); Не зупиняйся, мить! Д., 1974; Допоки твій час. К., 1979; Високе багаття. К., 1981; Вода в пригорщі. К., 1981; Глибокий сад. К., 1983; Наодинці зі світом. К., 1986; Луна озвалась на ім’я. К., 1988; Така пора. К., 1989; Вибране. К., 1991; 2004; Крилом по землі. 1996 (самвидав); Потік води живої. К., 1999; Неурахований час. К., 2006; Безпритульна течія. К., 2011.
Рекомендована література
- Новиченко Л. Грані ліричного образу // Вітчизна. 1975. № 2;
- Моренець В. Істина — в дорозі // Талалай Л. Вибране. К., 1991;
- Дзюба І. ... І вічне питання до білого світу // Слово і час. 1992. № 2;
- Базилевський В. Похвала Леонідові Талалаю // Талалай Л. Вибране. К., 2004;
- Прокоф’єв І. П. Поетика Леоніда Талалая. Кам’янець-Подільський, 2006;
- Ільницький М. Про що природа прагне розказати (Поезія Леоніда Талалая)/ // Слово і час. 2013. № 1;
- Грачова Т., Конавалова М. Поетичний простір Леоніда Талалая // Вісн. Маріуп. ун-ту. Сер. Філологія. 2015. Вип. 12;
- Саєнко В. Творчий діалог митців Леоніда Талалая і Раїси Харитонової (Талалай) — у форматі однієї долі // Закарп. літ. студії: Зб. наук. пр. Уж., 2021. Вип. 20, т. 2;
- Харитонова Р. Спростування неправди про Леоніда Талалая // Березіль. 2024. № 3.
Завантажити статтю
Людина 
