Сокол Олександра Семенівна
Визначення і загальна характеристика
СО́КОЛ Олександра Семенівна (04. 05. 1919, с. Рогозів Переяславського пов. Полтавської губ., нині Бориспільського р-ну Київської обл. — 03. 06. 2001, Київ, похована у рідному селі) — лікар-інфекціоніст. Доктор медичних наук (1958), професор (1959). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1983). Учасниця 2-ї світової війни. Державні нагороди СРСР. Закінчила 1-й Київський медичний інститут (1942). Працювала 1949–50 у Київському НДІ інфекційних хвороб; від 1951 — у Київському медичному інституті (з перервою): 1962–89 — завідувач, 1989–93 — професор-консультант кафедри інфекційних хвороб, 1966–73 — проректор з наукової роботи; 1953–62 — завідувач кафедри інфекційних хвороб, водночас 1955–57 — декан лікувального факультету, 1957–62 — заступник директора з наукової і навчальної роботи Чернівецького медичного інституту. Голова Українського товариства інфекціоністів (1970–90). Наукові дослідження: епідеміологія інфекційних захворювань; функціональний стан серцево-судинної системи та порушення обміну речовин у хворих на вірусний гепатит; вплив на перебіг гепатиту гемотерапії, антиретикулярної цитотоксичної сироватки, глютамінової кислоти; епідеміологія буковинської геморагічної лихоманки; поширення на Буковині шлунково-кишкових захворювань, зумовлених гельмінтами і найпростішими.
Додаткові відомості
- Основні праці
- К вопросу о природе спорадических случаев повторного сыпного тифа // Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. 1957. № 3; Столбняк. К., 1968; Токсоплазмоз человека. Москва, 1974; Печеночно-почечная недостаточность. К., 1977; Рецептурный справочник врача. К., 1982; Вопросы клиники, эпидемиологии и лечения ботулизма // Врачебное дело. 1982. № 4; Тропические паразитарные болезни человека и животных. К., 1992; Инфекционные болезни тропиков. К., 1992 (усі — співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
