Шпак Євген Михайлович
ШПАК Євген Михайлович (01. 04. 1951, с. Олексинці Борщівського, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл.) — живописець. Член НСМНМУ (2008). Малювати навчався в С. Маковського. Закінчив Московський заочний народний університет мистецтв (1974). Працював завідувачем клубу в с. Монастирок (Тернопільська обл., 1968–70); директором Будинку культури у рідному селі (1973–74), начальником клубу військової частини (Борщівщина, 1974–95). У 2012 створив краєзнавчий музей у с-щі Скала-Подільська (Тернопільська обл.); відтоді — його директор. Від 2021 — керівник літературно-мистецького об’єднання «Lа Scаlа» (Скала-Подільська). У доробку художника — портрети, пейзажі, натюрморти. Учасник мистецьких виставок від 1968. Персональні — у Борщеві (1986–87, 1989, 2001, 2006, 2011, 2016, 2021), с. Бурдяківці (Тернопільська обл., 2004), Тернополі (2008, 2011), Олексинцях, Скалі-Подільській (обидві — 2011), Чорткові (2012). Деякі роботи Ш. зберігаються у Тернопільському художньому музеї, Художньо-меморіальному музеї Л. Левицького (с. Бурдяківці), Борщівському краєзнавчому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Півонії» (1983), «Яхти на Байкалі» (1989), «Зимова казка» (1996), «Мати» (1997), «Щасливі передчуття» (1998), «Н. Яремчук» (2001), «Весна над Збручем» (2003), «Пам’яті Т. Шевченка» (2004), «Самотня старість», «Повстанська мати» (обидва — 2005), «Молода вдова» (2006), «Скала-Подільська» (2009), «Жнива» (2010), «Зимовий ранок», «Стара криниця», «Бузок» (усі — 2012), «Боже, Україну бережи» (2021), «Вдова на могилі чоловіка» (2024).
Рекомендована література
- Колесник Н. Євген Шпак: «Такою я бачу Україну» // Нова ера. 2008, 6–12 серп.;
- Євген Шпак. Живопис: Альбом. Т., 2011;
- Наконечна У. Євген Шпак: художник без надуманості і помпезності // Чортків. вісн. 2012, 11 трав.;
- Зозуляк Є. Євген Шпак: «Сповідую любов до природи, людей, квітів...» // Літературний Тернопіль. 2012. № 1;
- Ґуґушвілі Т. Євген Шпак: «Я малюю не руками, я творю душею» // Вільне життя. 2021, 11 серп.