Шинкаренко Світлана Іванівна
ШИНКАРЕ́НКО Світлана Іванівна (25. 08. 1950, Вільнюс) — живописець. Срібна медаль Польського товариства імені І. Цегольського (2015). Обласна премія імені О. Кульчицької (2019). Закінчила Ленінградське художньо-графічне педагогічне училище (нині Санкт-Петербург, 1969). Працювала вчителем малювання в м. Красноярськ (РФ, 1969–78) та м. Прип’ять (Київська обл., 1978–86); художником-оформлювачем автотранспортного підприємства в Тернополі (1986–2008). У творчості переважають живописні пейзажі, натюрморти, монотипії, виконані олійними, акриловими та акварельними фарбами. Учасниця мистецьких виставок від 1962. Персональні — у Тернополі (2000, 2006, 2008, 2011, 2020, 2024), м. Кудова-Здруй (2018), м. Клобуцьк (2019, 2023; обидва — Польща). Деякі роботи Ш. зберігають у Тернопільських художньому та краєзнавчому музеях, Косцянському регіональному музеї (Польща).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Бузок» (1987), «Сонячний день» (1990), «На Дністрі» (1991), «Карпати» (1992), «Горобина» (1993), «Прибій» (1994), «Суниці та хліб» (1995), «Блакитний простір» (2000), «Сестра Шимона із Язловецького монастиря» (2012), «Костел-усипальниця Л. Сапеги в с. Більче-Золоте на Тернопільщині» (2014), «Тенісист Анджей» (2015), «Польові квіти й метелик», «Внучка з кішкою» (обидва — 2019), «Квіти Східниці» (2020), «На озері» (2022), «Надставна церква в Тернополі», «Весна в гідропарку» (обидва — 2023), «Польові квіти» (2024).
Рекомендована література
- Кавка Є. Долаючи удари долі... // Свобода [Тернопіль]. 2000, 5 верес.;
- Брик Т. Художниця Світлана Шинкаренко // Там само. 2010, 3 лют.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
