Гречановський Олександр Ігорович
Визначення і загальна характеристика
ГРЕЧАНО́ВСЬКИЙ Олександр Ігорович (26. 05. 1981, Полтава) — живописець, художник-монументаліст. Член НСХУ (2015). Закінчив Одеське художнє училище (2001; викладачі В. Алікберов, В. Захарченко, М. Голюшев), Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (Київ, 2007; майстерня Ф. Гуменюка). На творчій роботі. Автор пейзажів, портретів, натюрмортів, історичних картин. У станковому живописі працює в реалістичній та імпресіоністичній манерах, у монументальних розписах — у візантійському, академічному, символічному стилях. Брав участь у розписах Успенського собору в Каневі (Черкаська обл., 2004), Почаївської лаври (Тернопільська обл., 2009), собору Святої Трійці Свято-Вознесенського монастиря (Чернівецька обл., 2010), Почесного консульства Республіки Кіпр в Одесі (2011–12, керівник бригади), храму Казанської ікони Божої Матері й новомучеників православних (с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської обл., 2013–15), а також реставрації монументальних ікон у Хрестовоздвиженському монастирі (Полтава, 2018). Створив монументальне панно «Собор полтавських святих» для Музею Полтавської єпархії УПЦ (2018–21); реставрував вівтар Макаріївського кафедрального собору (Полтава, 2021) та церкву Петра і Павла (с. Городнє Одеської обл., 2022); реставрував і розписував Успенський кафедральний собор (м. Миргород Полтавської обл., 2021–23). Учасник всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок від 2002. Персональна — у Полтаві (2023). Деякі роботи (7 портретів, 2 діорами) зберігають у Державному історико-культурному заповіднику «Поле Полтавської битви» (Полтава).
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Ідилія» (2007), «Спогад» (2008), «Жінка» (2015); діорама «Визволення Полтави від німецько-фашистських загарбників» і портрети для Національного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» (2009–10); плафони — «Карта зіркового неба», «Індія, Америка, Африка», «Маршрутизатор князів Гагаріних» (усі — 2011); розпис «Собор архістратига Михаїла» (2015).