Ульянов Віктор Леонідович
УЛЬЯ́НОВ Віктор Леонідович (18. 03. 1925, м. Великі Луки, нині Псковської обл., РФ — 11. 07. 1976, Київ) — фахівець у галузі ливарного виробництва. Доктор технічних наук (1975). Закінчив Омський машинобудівний інститут (РФ, 1948). Працював 1949–55 на Куському заводі машин (Челябінська обл., РФ); 1955–58 — на Слов’янському заводі будівельних машин (нині Краматорський р-н Донецької обл.); 1958–62 — у НДПТІ машинобудування (м. Краматорськ); 1962–76 — в Інституті проблем лиття АН УРСР (Київ): від 1967 — завідувач відділу електронно-променевих технологій. Наукові дослідження: ливарні властивості силікатних розплавів і розроблення технологій виготовлення з них литих виробів; створення теоретичних і технологічних основ виробництва литих деталей з тугоплавких та хімічно активних металів і сплавів, розробка обладнання для їх плавки й лиття. Під його керівництвом створено перший у СРСР промисловий зразок електронно-променевої ливарної установки.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Пути развития камнелитейного производства // Тр. НИИПТмаш. 1962. № 3; Причины химической неоднородности расплавов для каменного литья // Стекло и керамика. 1965. № 3; Зависимость литейных свойств ниобиевых сплавов от строения компонентов // Основы образования литейных сплавов. Москва, 1968; Влияние легирующих элементов на жидкофазное состояние тугоплавких металлов // Порошковая металлургия. 1968. № 4; Природа влияния легирующих добавок на структуру тугоплавких металлов // Основы образования литейных сплавов. Москва, 1970 (усі — співавт.).
Завантажити статтю
Людина 
