У́ЛЯМ Станіслав (13. 04. 1909, Львів — 13. 05. 1984, м. Санта-Фе, шт. Нью-Мексико, США, похований у Парижі) — математик. Доктор математичних наук (1933). Закінчив Львівську політехніку зі ступенем магістра (1932). Учень К. Куратовського, разом із С. Банахом та С.-М. Мазуром брав участь у засі­да­н­нях Львівської математичної школи в Шотландській кавʼярні. Учасник Кон­гресу математиків словʼянських країн (Варшава, 1929), 2-го зʼ­їзду польських математиків (Вільнюс), Між­народного кон­гресу математиків (м. Цюрих, Швейцарія; обидва — 1932). У 1936–39 — науковий спів­робітник Гарвардського університету (м. Кембридж, шт. Мас­сачусетс, США). Від 1941 — професор Вісконсинського університету (м. Медісон). 1943–67 у м. Лос-Аламос (шт. Нью-Мексико) брав участь у проєктах зі створе­н­ня атомної і термо­ядерної бомб, а також у космічних дослідже­н­нях. Викладав періодично в низці університетів, зокрема Пів­ден­нокаліфорнійському (м. Лос-Анджелес, 1945), Гарвардському (1951), Колорадо (м. Боулдер, 1961, 1965–67), Каліфорнійському (м. Сан-Дієґо, 1962), а також Мас­сачусетському технологічному ін­ституті (м. Кембридж, 1956–57). У 1974–84 щороку два місяці пере­бував в Університеті Флориди (м. Ґейнсвілл). Часто їздив читати лекції в інших американських та європейських університетах. Член Американської академії мистецтв і науки (1957) та НАН США (1966). В американський період по­зна­йомився і спів­працював із багатьма математиками та фізиками: А. Айнштайном, Н. Вінером, Г. Вейлем, Ґ. Біркгофом, К. Еверет­том, Г. Бете, Е. Фермі, Р. Фейнманом, Е. Тел­лером, Дж. Ґамовим. Наукові праці У. охоплюють роз­діли математики, фізики, астрономії та біо­логії: теорії множин, міри, пере­творень, груп, чисел, складності обчислень, роз­галужених процесів; методи Монте-Карло; алгебру; топологію; комбінаторику; біо­математику та ін. Імʼям У. на­звано низку понять, зокрема спіраль Уляма, теореми Борсука—Уляма, Куратовського—Уляма, Мазура—Уляма, проєкт Тел­лера—Уляма.