Раух Ізидор Леонович

РА́УХ Ізидор Леонович (14. 04. 1918, Чернівці — 05. 12. 1985, Полтава) — скрипаль, диригент, композитор. Заслужений артист УРСР (1970). У 1932–36 навчався по класу скрипки в Королівській музичній академії (Бухарест). Від 1937 — артист Малого симфонічного оркестру в Бухаресті, 1940 — оркестру кінотеатру в Кишиневі. Того ж року повернувся до Чернівців, де грав у Державному естрадному оркестрі та оркестрі музично-драматичного театру. 1941–44 перебував у румунському концтаборі в Могилів-Подільському (нині Вінницька обл.), 1944–49 — в радянській армії. 1949–58 працював в оркестрі кінотеатру «Комсомолець» Північно-Кавказького військового округу (РФ), 1958–62 — завідувач музичної частини та диригент Дрогобицького музично-драматичного театру (Львівська обл.), 1962–82 — Полтавського музично-драматичного театру імені М. Гоголя. Диригував виставами «Наталка Полтавка» М. Лисенка, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Роза вітрів» Б. Мокроусова, «Севастопольський вальс», «Серце балтійця» К. Лістова, «Під чорною маскою» Л. Лядової, «Дівчина і море» Я. Цегляра, «Сорочинський ярмарок» О. Рябова. Диригував, редагував, написав музику до вистав «Невольник» М. Кропивницького, «Маруся Богуславка», «Циганка Аза» М. Старицького, «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» за Панасом Мирним, «Украдене щастя» І. Франка, «Свої люди — поквитаємося» О. Островського, «Мати» К. Чапека, «Правда і кривда» за М. Стельмахом, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Нескорена полтавчанка» П. Лубенського, «Іркутська історія» О. Арбузова тощо.

Завантажити статтю