ТШЕБЯТО́ВСЬКИЙ Володимир (Trzebiatowski Włodzimierz; 25. 02. 1906, м. Ґродзиськ-Велькопольський, нині Великопольського воєводства, Польща — 13. 11. 1982, м. Вроцлав, нині Нижньосілезького воєводства, Польща) — польський хімік. Доктор технічних наук (1930), професор (1938). Академік Польської АН (1956). Державні нагороди СРСР і Польщі. Закінчив Львівську політехніку (1929), де від­тоді й працював: від 1934 — доцент кафедри неорганічної хімії; від 1938 — завідувач кафедри неорганічної хімії Львівського університету; від 1945 — завідувач одно­ймен­ної кафедри, 1950–52 — декан факультету математики, фізики та хімії Вроцлавського університету; водночас 1946–48 — професор Вроцлавського технічного ін­ституту. Засновник і директор (від 1966) Ін­ституту низьких температур і структурних досліджень; від 1968 — директор Між­народної лабораторії сильних магнітних полів і низьких температур. Президент Польської АН (1971–77). Наукові дослідже­н­ня: структура та фізико-хімічні властивості інтерметалічних сполук і оксидних систем, порошкова металургія. Виявив феромагнетизм гідриду урану; висунув теоретичне судже­н­ня про залежність процесу спі­тка­н­ня від електрон­ної будови кри­сталів вихідних твердих речовин, природу дефектів кри­сталічної ґратки. Засновник і керівник польської наукової школи з фізики та хімії твердого тіла. Президент Польського хімічного товариства (1951), почесний член низки закордон­них АН.