Туркевич Володимир Зиновійович

ТУРКЕ́ВИЧ Володимир Зинові­йович (09. 07. 1958, Київ) — фізико-хімік, матеріало­знавець. Кандидат фізико-математичних (1987), доктор хімічних (1996) наук, професор (2011), академік НАНУ (2018). Заслужений діяч науки і техніки України (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2012), премія імені І. Францевича НАНУ (1998). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1981). Від­тоді працює в Ін­ституті надтвердих матеріалів НАНУ (Київ): 1996—99 — провід­ний науковий спів­робітник, 1999—2014 — за­ступник директора з наукової роботи, 2014—15 — в. о. директора, від 2015 — директор, водночас від 2007 — завідувач від­ділу створе­н­ня надтвердих матеріалів при високих тисках; від 2016 — генеральний директор Науково-технологічного алмазного концерну «Алкон» НАНУ; за сумісництвом 2003—07 — професор Київського університету імені Т. Шевченка; від 2007 — професор Національного технічного університету України «Київський політехнічний ін­ститут». Від 2004 — за­ступник академіка-секретаря Від­діле­н­ня матеріало­знавства НАНУ. Головний редактор (від 2017) журналу «Надтверді матеріали» та збірника наукових праць «Інструментальне матеріало­знавство». Наукові інтереси присвячені фізико-хімічним аспектам синтезу надтвердих матеріалів при високих тисках і температурах, про­блемам термодинаміки та кінетики спонтан­ної кри­сталізації алмазу і кубічного нітриду бору при високих тисках і температурах, теплофізичного приладобудува­н­ня. Спроєктував високотемпературний скануючий калориметр (до 2000 К) і установку для термічного аналізу під високим тиском (до 6 ГПа), що за максимальною робочою температурою не мають аналогів в світі; за допомогою роз­роблених приладів, а також наукового обладна­н­ня спільного користува­н­ня (синхротрони в Німеч­чині та Японії) ви­вчив термодинамічні властивості та фазові рівноваги, провів термодинамічний аналіз та побудував під високим тиском діа­грами стану 12 двокомпонентних і 7 трикомпонентних систем, що вміщують вуглець, а також діа­грами стану 5 дво- та трикомпонентних систем, що вміщують нітрид бору (12 з них під високим тиском побудовані вперше); дослідив кінетику та механізм спонтан­ної кри­сталізації кубічного нітриду бору і алмазу методом дифракції синхротрон­ного ви­промінюва­н­ня, встановив закономірності утворе­н­ня цих надтвердих фаз; роз­робив наукову концепцію кри­сталізації алмазу та cBN з флюїдних фаз; встановив умови утворе­н­ня надтвердих субоксиду і субнітриду бору під високим тиском, ви­вчив їх властивості, довів можливість одержа­н­ня ви­вчених стехіометричних сполук при тисках не вищих за 1 ГПа, побудував діа­граму стану системи B—N—O під тиском 5 ГПа; дослідив умови утворе­н­ня дібориду магнію в присутності кисню і побудував діа­граму стану системи Mg—B—O при тиску 2 ГПа; встановив з діа­грам стану спів­від­ноше­н­ня «температура-тиск-концентрація» кри­сталізації алмазу, кубічного нітриду бору та дібориду магнію у низці багатокомпонентних систем, одержав кінетичні закономірності кри­сталізації, викори­стані для оптимізації технології одержа­н­ня цих матеріалів.