Туркевич Володимир Зиновійович

ТУРКЕ́ВИЧ Володимир Зиновійович (09. 07. 1958, Київ) — фізико-хімік, матеріалознавець. Кандидат фізико-математичних (1987), доктор хімічних (1996) наук, професор (2011), академік НАНУ (2018). Заслужений діяч науки і техніки України (2018). Державна премія України в галузі науки і техніки (2012), премія імені І. Францевича НАНУ (1998). Закінчив Київський політехнічний інститут (1981). Відтоді працює в Інституті надтвердих матеріалів НАНУ (Київ): 1996–99 — провідний науковий співробітник, 1999–2014 — заступник директора з наукової роботи, 2014–15 — в. о. директора, від 2015 — директор, водночас від 2007 — завідувач відділу створення надтвердих матеріалів при високих тисках; від 2016 — генеральний директор Науково-технологічного алмазного концерну «Алкон» НАНУ; за сумісництвом 2003–07 — професор Київського університету імені Т. Шевченка; від 2007 — професор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Від 2004 — заступник академіка-секретаря Відділення матеріалознавства НАНУ. Головний редактор (від 2017) журналу «Надтверді матеріали» та збірника наукових праць «Інструментальне матеріалознавство». Наукові інтереси присвячені фізико-хімічним аспектам синтезу надтвердих матеріалів при високих тисках і температурах, проблемам термодинаміки та кінетики спонтанної кристалізації алмазу і кубічного нітриду бору при високих тисках і температурах, теплофізичного приладобудування. Спроєктував високотемпературний скануючий калориметр (до 2000 К) і установку для термічного аналізу під високим тиском (до 6 ГПа), що за максимальною робочою температурою не мають аналогів в світі; за допомогою розроблених приладів, а також наукового обладнання спільного користування (синхротрони в Німеччині та Японії) вивчив термодинамічні властивості та фазові рівноваги, провів термодинамічний аналіз та побудував під високим тиском діаграми стану 12 двокомпонентних і 7 трикомпонентних систем, що вміщують вуглець, а також діаграми стану 5 дво- та трикомпонентних систем, що вміщують нітрид бору (12 з них під високим тиском побудовані вперше); дослідив кінетику та механізм спонтанної кристалізації кубічного нітриду бору і алмазу методом дифракції синхротронного випромінювання, встановив закономірності утворення цих надтвердих фаз; розробив наукову концепцію кристалізації алмазу та cBN з флюїдних фаз; встановив умови утворення надтвердих субоксиду і субнітриду бору під високим тиском, вивчив їх властивості, довів можливість одержання вивчених стехіометричних сполук при тисках не вищих за 1 ГПа, побудував діаграму стану системи B–N–O під тиском 5 ГПа; дослідив умови утворення дібориду магнію в присутності кисню і побудував діаграму стану системи Mg–B–O при тиску 2 ГПа; встановив з діаграм стану співвідношення «температура-тиск-концентрація» кристалізації алмазу, кубічного нітриду бору та дібориду магнію у низці багатокомпонентних систем, одержав кінетичні закономірності кристалізації, використані для оптимізації технології одержання цих матеріалів.

Завантажити статтю