Розенштейн Яків Абрамович

РОЗЕНШТЕ́ЙН Яків Абрамович (1887, м. Ростов-на-Дону, Росія — 01. 12. 1946, Київ) — віолончеліст, диригент, педагог. Заслужений артист УРСР (1941). Професор (1939). Музичну освіту здобув у Тифліському (нині Тбілісі, 1902–04) та Ростовському (1904–05) музичних училищах. Закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію (1911; кл. віолончелі Ф. Гербека). 1907–14 — член струнного квартету Товариства сучасної музики, 1911–18 — в оркестрі Маріїнського оперного театру (Петроград, нині Санкт-Петербург). Гастролював у Катеринославі (нині Дніпро), Севастополі, Таганрозі, Ростові-на-Дону, Ставрополі, Кисловодську, Павловську (усі — РФ) та ін. 1917 дебютував як диригент у Кисловодську. 1919–22 — головний диригент Кубанського симфонічного оркестру, викладач гри на віолончелі, диригування Кубанської консерваторії (м. Краснодар, РФ). Від 1923 — у Харкові. 1923–37 — у Музичному технікумі: директор (1924). Водночас 1923–24 — диригент Оперного театру; 1925–31 — викладач по класу віолончелі, 1927 — керівник симфонічного оркестру Музично-драматичного інституту; 1928–32 — головний диригент симфонічного оркестру Всеукраїнського радіокомітету; 1932–36 — диригент симфонічного оркестру Української державної філармонії, з яким проводив літні концерти, популяризував творчість харківських композиторів («Українські танці» Ф. Якименка). Від 1936 — диригент низки вистав Київського театру опери та балету, зокрема «Міщанин з Тосканьї» В. Нахабіна (1936), «Лебедине озеро» (1937, 1946) та «Спляча красуня» П. Чайковського, «Бахчисарайський фонтан» і «Кавказький бранець» Б. Асаф’єва (усі — 1938), «Лауренсія» Ю. Крейна (1939), «Лілея» К. Данькевича (1-ше виконання) і «Серце гір» А. Баланчивадзе (обидва — 1940), «Коппелія» Л. Деліба (1941), «Шехерезада» М. Римського-Корсакова (1943, Іркутськ, РФ). Від 1937 — викладач Київської консерваторії, 1937–39 — диригент симфонічного оркестру Київського радіокомітету. 1941 в евакуації був художнім керівником Башкирської філармонії (м. Уфа, РФ).

Завантажити статтю