ТРУСЕ́ВИЧ Борис Іполитович (Трусевіч Барыс Іпалітавіч; 24. 07(05. 08). 1892, м. Вітебськ, нині Білорусь — 15. 11. 1961, Мінськ) — білоруський лікар-терапевт. Доктор медичних наук (1943), професор (1934), академік АН Білоруської РСР (1956). Заслужений діяч науки Білоруської РСР (1947). Державні нагороди СРСР. Закінчив Університет св. Володимира у Києві (1916), де й працював 1918–20 (згодом Київський університет). Від 1920 був лікарем у м. Ростов-на-Дону (РФ). Від 1928 — у Мінському медичному ін­ституті (з пере­рвою): від 1943 — завідувач кафедри факультетської терапії; водночас 1945–49 —завідувач кафедри терапії Білоруського ін­ституту удосконале­н­ня лікарів (Мінськ). Під час 2-ї світової війни — завідувач кафедри факультетської терапії Самаркандського медичного ін­ституту (Узбеки­стан), завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб та інфекційних хвороб Сталінабадського медичного ін­ституту (нині Душанбе). Головний терапевт Міністерства охорони здоровʼя Білоруської РСР (1952–54). Ви­вчав патогенез гіпертонічної хвороби, стенокардії, інфаркту міокарда, ревматичних пороків серця. За­пропонував методики пальпації нирок, без­перервної перкусії грудної клітки, виявле­н­ня діагностичного шуму при недо­статності клапанів аорти.