Селім Шакір

СЕЛІ́М Шакір (10. 04. 1942, с. Буюк-Асс, згодом Ласточкіне Роз­дольненського р-ну АР Крим, нині зняте з обліку — 18. 11. 2008, Сімферополь) — поет, пере­кладач, публіцист. Член НСПУ (1982). Голова Ради кримськотатарських письмен­ників Кримського від­діле­н­ня НСПУ (1992—2008). Премія Між­народного фестивалю тюркської поезії (Анкара, 1996). З родиною був депортований до Джамбайського р-ну Самаркандської обл. (Узбеки­стан). Закінчив Самаркандський університет (1971). У 1971—89 — вла­скор газети «Ленин байрагъы» («Ленінський прапор») у Самаркандській обл. 1989 повернувся до Криму: до 1997 — кореспондент, за­ступник головного редактора газети «Достлукъ»—«Къырым» («Дружба»—«Крим»), потім — головний редактор журналу «Йылдыз» («Зірка»). Автор поетичних збірок «Акъбардакъ» («Під­сніжник», 1974), «Дуйгъуларым» («Почу­т­тя», 1979), «Севги алеви» («Полумʼя коха­н­ня», 1982), «Уянув» («Пробудже­н­ня», 1986), «Ел­лерни динъле» («Слухай вітри», 1990; усі — Ташкент), книги віршів і пере­кладів «Тюшюндже» («Роз­думува­н­ня», Сф., 1997). Твори С. публікували також у журналі «Эмель» (Туреч­чина), газетах «Къара денъиз» («Чорне море»), «Літературна Україна», вміщені в багатомовній антології поезії України «На нашій, на своїй землі» (К., 1995). Пере­кладав кримськотатарською мовою твори Т. Шевченка («Катерина»), В. Сосюри («Любіть Україну»), М. Гоголя («Женитьба»), А. Міцкевича («Кримські сонети»), а також В. Шек­спіра, О. Пушкіна, О. Твардовського, А. Чехова, М. Лермонтова та ін. Брав участь у під­готовці книги «Узакъ ве якъын Шевченко» («Далекий і близький Шевченко»), двотомного ви­да­н­ня ви­браних творів Лесі Українки «Бакъыйлы к авучындаки чечек» («Квітка на долоні вічності»), «Орман тюркюси» («Лісова пісня»).

Завантажити статтю