Тір Вадим Ерастович

ТІР Вадим Ерастович (20. 02. 1869, Санкт-Петербург — 13. 08. 1926, Харків) — фахівець у галузі машинознавства і технології металів. Навчався (від 1879) у 1-му реальному училищі у Санкт-Петербурзі, 1881 перевівся до Харківського реального училища, закінчив Харківський технологічний інститут (1893). Працював на Івангород-Домбровській залізниці у м. Радом (нині Польща, 1893–94), у Полтавських майстернях Харківсько-Миколаївської залізниці (1894), в Управлінні служби тяги при Міністерстві шляхів сполучення (1895–97), на Олександрівському заводі Брянського товариства (1897–98), на Волзькому стале-металургійному заводі (1898–99), завідував розвідкою залізних руд у Воронезькій губ. (1899), на Катеринославському машинобудівному заводі (нині Дніпро, 1899–1901), головним інженером Миколаївського суднобудівного заводу (1904–06). Від 1901 (з перервами) — у Харківському технологічному інституті: 1901–04 — ад’юнкт-професор кафедри загального машинобудування, від 1915 — професор кафедри механічної технології, від 1923 — завідувач науково-дослідної кафедри технології металів і дерева. Водночас 1911–15 — начальник технічних контор Харківського паровозобудівного заводу. 1917–18 — голова правління Харківських дротяно-канатних залізниць. 1922–23 — консультант Укрзовнішторгу, завідувач експертного бюро Наркомзовнішторгу. Автор проєктів великих піднімально-транспортних машин, конвеєрів та кранів. Здійснив установку механізмів на броненосці «Потьомкін». Будував великі залізничні мости, підйомні крани, проєктував мартенівські та сталеливарні майстерні.

Завантажити статтю