Шиллер Микола Миколайович

ШИ́ЛЛЕР Микола Миколайович (01. 03. 1848, Москва — 10. 11. 1910, Санкт-Петербург) — фізико-хімік. Професор (1876). Закінчив Московський університет (1868), де відтоді й працював у лабораторії О. Столєтова; 1871–74 — у Берлінському університеті під керівництвом Г. фон Гельмгольца. 1875 за дисертацію «Опытное исследование электрических колебаний» отримав ступінь магістра, 1876 після захисту дисертації «Электромагнитные свойства концов разомкнутых токов и диэлектриков» — доктора фізики. Від 1875 — приват-доцент, від 1876 — екстраординарний професор, 1884–1903 — ординарний професор кафедри теоретичної фізики Університету св. Володимира у Києві; 1903–05 — директор Харківського технологічного інституту; 1905 увійшов до складу Ради міністра народної освіти. Досліджував питання фізики, хімічної термодинаміки. Сформулював принцип, згідно з яким для певного тіла неможливо дібрати такий оборотний круговий процес зміни параметрів (незалежно від температури), за допомогою якого можна було б досягти безперервного підвищення чи зниження температури тіла. Встановив, що диференційне рівняння другого початку термодинаміки повинне мати інтегруючий дільник, що виступає функцією температури (другий принцип за Ш., 1898). Засновник та голова Київського фізико-медичного товариства (1896–1910).

Завантажити статтю