Сєдак Ігор Микитович

СЄДА́К Ігор Микитович (03. 10. 1923, Полтава — 12. 01. 2009, Київ) — фахівець у галузі містобудува­н­ня. Батько О. Сєдака. Заслужений архітектор УРСР (1977). Секретар правлі­н­ня СА СРСР і голова правлі­н­ня СА УРСР (1975—90). Почесний член Української академії архітектури та НАМУ (2004). Державна премія СРСР (1978). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Закінчив Київський інженерно-будівельний ін­ститут (1951). Від­тоді працював в ін­ституті «УкрНДІ­проєкт» (Київ), де про­йшов шлях від архітектора до за­ступника начальника архітектурних майстерень; 1964—69 — керівник архітектурно-планувальної майстерні Київського НДПІ містобудува­н­ня; 1969—76 — директор Українського ін­ституту проєктува­н­ня міст «Ді­промісто» (Київ); від 1979 — доцент кафедри містобудува­н­ня Київського університету будівництва та архітектури. Наукова діяльність присвячена про­блемам формува­н­ня та рекон­струкції планувальної та композиційно-просторової організації ландшафтних технологій. Зробив значний внесок у створе­н­ня ландшафтної архітектури центру Донецька. Автор і спів­автор значної кількості проєктних і конкурсних робіт: генеральних планів Великої Ялти (нині АР Крим), Сум, Донецька, Макіївки (Донецька обл.) та інших міст і селищ України; житлових і громадських споруд у Києві, Донецьку, Макіївці, Артемівську (нині Бахмут Донецької обл.), Одесі, Ялті, Алушті (нині АР Крим), Сімферополі, Сумах, Дні­прорудному (Запорізька обл.), Нововолинську (Волинська обл.), Червоно­граді (нині Шептицький Львівської обл.), Кременчуці (Полтавська обл.), Коростишеві (Житомирська обл.), Єревані; парків в Алушті, Сімферополі, Одесі, на Закарпат­ті, приміській зоні Києва; архітектурних частин понад 30 памʼятників, меморіалів, погрудь.

Завантажити статтю