Скоцень Олександр-Богдан Антонович

СКО́ЦЕНЬ Олександр-Бог­дан Антонович (псевдо — Леньо; 28. 07. 1918, с. Левандівка, нині у межах Львова — 01. 09. 2003, м. Торонто, похований у м. Оквілл, провінція Онтаріо, Канада) — український футболіст, тренер, мемуарист. Один із перших «легіонерів» у київському «Динамо». У шкільні роки був пластуном. Футболом захопився у львівській юнацькій команді українського спортивного клубу (УСК) «Богун». 1930 пере­йшов до УСК «Тризуб», за який грав у юнацькому та молодіжному складі, від 1934 ви­ступав за дорослу команду цього клубу. 1935 пере­йшов до спортивного товариства (СТ) «Україна». 1938 зі­грав за збірну команду Львова у Кубку Президента Польщі, в якому взяли участь збірні міст. У фіналі львівʼяни впевнено здолали Краків. С. забив 5 голів та став кращим бомбардиром турніру. Ви­ступав як капітан команди і став автором 2-х забитих мʼячів в історичному матчі між збірними Львова та Києва (2:6), що від­бувся 26 жовтня 1939. У 1940—41 грав за «Динамо» (Київ), провів 13 матчів у чемпіонаті СРСР та забив 5 мʼячів. На­прикінці червня 1941 за доносом одноклубника М. Трусевича звинувачений у націоналізмі й заарештований НКВС. Завдяки за­ступнику начальника Київського міськвід­ділу НКВС Л. Ворновицькому, який захоплювався його грою, був звільнений і разом із групою польських спортс­менів на баржі ді­стався до Дні­пропетровська (нині Дні­про), де пере­бував до німецької окупації. Восени 1941 повернувся до Львова, грав у складі СТ «Україна», здобув Кубок УЦК (1941) та чемпіонство Української футбольної ліги Галичини (1942). У 1943 — граючий тренер клубів «Довбуш» (Коломия) та «Лемко» (Санок). Перед на­ступом радянських військ С. із родиною в липні 1944 ви­їхав до Словач­чини, де був тренером СК «Жиліна». Після війни пере­їхав до Австрії (м. Зальцбурґ), грав за клуб українців-емі­грантів «Україна», згодом — до Німеч­чини, 1946 в м. Ульм ви­ступав за ФК «Україна». 1947—48 грав у команді бельгійського першого дивізіону, 1948—49 — у французькій «Ніцці», що ви­йшла у вищу лігу. 1950 емігрував на по­стійне місце прожива­н­ня до Канади, грав за команди «Україна» (Едмонтон) та УСК «Тризуб», «Україна» (Торонто). 1955 завершив карʼєру гравця. 1956—57, 1960, 1964—65, 1968, 1975 тренував УСК «Тризуб». Залишивши футбол, працював спортивним коментатором. С. став першим українцем, удостоєним пре­стижної канадської нагороди Кубка Гол­ланда — за високі спортивні досягне­н­ня й джентльменську поведінку на полі. 1991 від­відав Львів, брав участь в урочистостях із нагоди 90-річчя СТ «Україна». Написав книги — «З футболом у світ» (Торонто, 1965), «Львівський “батяр” у київському “Динамо”» (К., 1992).

Літ.: Галактіон Чіпка. Україна темп-о-о! // Діло. 1938, 19 квіт.

Завантажити статтю