Скоцень Олександр-Богдан Антонович

СКО́ЦЕНЬ Олександр-Богдан Антонович (псевдо — Леньо; 28. 07. 1918, с. Левандівка, нині у межах Львова — 01. 09. 2003, м. Торонто, похований у м. Оквілл, провінція Онтаріо, Канада) — український футболіст, тренер, мемуарист. Один із перших «легіонерів» у київському «Динамо». У шкільні роки був пластуном. Футболом захопився у львівській юнацькій команді українського спортивного клубу (УСК) «Богун». 1930 перейшов до УСК «Тризуб», за який грав у юнацькому та молодіжному складі, від 1934 виступав за дорослу команду цього клубу. 1935 перейшов до спортивного товариства (СТ) «Україна». 1938 зіграв за збірну команду Львова у Кубку Президента Польщі, в якому взяли участь збірні міст. У фіналі львів’яни впевнено здолали Краків. С. забив 5 голів та став кращим бомбардиром турніру. Виступав як капітан команди і став автором 2-х забитих м’ячів в історичному матчі між збірними Львова та Києва (2:6), що відбувся 26 жовтня 1939. У 1940–41 грав за «Динамо» (Київ), провів 13 матчів у чемпіонаті СРСР та забив 5 м’ячів. Наприкінці червня 1941 за доносом одноклубника М. Трусевича звинувачений у націоналізмі й заарештований НКВС. Завдяки заступнику начальника Київського міськвідділу НКВС Л. Ворновицькому, який захоплювався його грою, був звільнений і разом із групою польських спортсменів на баржі дістався до Дніпропетровська (нині Дніпро), де перебував до німецької окупації. Восени 1941 повернувся до Львова, грав у складі СТ «Україна», здобув Кубок УЦК (1941) та чемпіонство Української футбольної ліги Галичини (1942). У 1943 — граючий тренер клубів «Довбуш» (Коломия) та «Лемко» (Санок). Перед наступом радянських військ С. із родиною в липні 1944 виїхав до Словаччини, де був тренером СК «Жиліна». Після війни переїхав до Австрії (м. Зальцбурґ), грав за клуб українців-емігрантів «Україна», згодом — до Німеччини, 1946 в м. Ульм виступав за ФК «Україна». 1947–48 грав у команді бельгійського першого дивізіону, 1948–49 — у французькій «Ніцці», що вийшла у вищу лігу. 1950 емігрував на постійне місце проживання до Канади, грав за команди «Україна» (Едмонтон) та УСК «Тризуб», «Україна» (Торонто). 1955 завершив кар’єру гравця. 1956–57, 1960, 1964–65, 1968, 1975 тренував УСК «Тризуб». Залишивши футбол, працював спортивним коментатором. С. став першим українцем, удостоєним престижної канадської нагороди Кубка Голланда — за високі спортивні досягнення й джентльменську поведінку на полі. 1991 відвідав Львів, брав участь в урочистостях із нагоди 90-річчя СТ «Україна». Написав книги — «З футболом у світ» (Торонто, 1965), «Львівський “батяр” у київському “Динамо”» (К., 1992).

Літ.: Галактіон Чіпка. Україна темп-о-о! // Діло. 1938, 19 квіт.

Завантажити статтю