Тарасевич Лев Олександрович

ТАРАСЕ́ВИЧ Лев Олександрович (02(14). 02. 1868, м. Тирасполь Херсонської губ., нині Автономне утворе­н­ня з особливим правовим статусом Придністровʼя, Молдова — 12. 06. 1927, по­близу м. Дрезден, Німеч­чина) — мікробіо­лог, патолог. Доктор медицини (1902), професор (1918), академік ВУАН (1925). Закінчив Новоросійський в Одесі (1891) та Паризький (1897) університети, на­вчався у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. Працював 1899—1900 в Університеті св. Володимира у Києві; 1900—02 — у Пастерівському ін­ституті в Парижі; 1902—07 — приват-доцент Новоросійського університету; 1907—24 — у 2-му Московському університеті; водночас 1907—11 та 1917—24 — у Московському університеті. 1918 ініціював створе­н­ня та очолював до 1927 Станцію з контролю сироваток і вакцин, реорганізовану 1919 в ін­ститут, а також 1920—27 був директором Державного наукового ін­ституту народної охорони здоровʼя імені Л. Пастера (обидва — Москва). Під час від­починку в санаторії покінчив життя самогубством. Наукові дослідже­н­ня у галузях медичної мікробіо­логії, імунології, вакцинології, епідеміології. Автор під­ручника «Общая патология» (К., 1908; С.-Петербург; К., 1910), 3-є і 4-е ви­да­н­ня якого опубліковані під на­звою «Курс общей патологии» (Петро­град; К., 1917; Москва; Петро­град, 1923), низки роз­ділів у 3-томному ви­дан­ні «Медицинская микробиология» (Петро­град; К., 1912—15; також редактор). Засновник та редактор «Журнала микробиологии, эпидемиологии и инфекцион­ных болезней» (1924—27).

Завантажити статтю