Тарасевич Лев Олександрович

ТАРАСЕ́ВИЧ Лев Олександрович (02(14). 02. 1868, м. Тирасполь Херсонської губ., нині Автономне утворення з особливим правовим статусом Придністров’я, Молдова — 12. 06. 1927, поблизу м. Дрезден, Німеччина) — мікробіолог, патолог. Доктор медицини (1902), професор (1918), академік ВУАН (1925). Закінчив Новоросійський в Одесі (1891) та Паризький (1897) університети, навчався у Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі. Працював 1899–1900 в Університеті св. Володимира у Києві; 1900–02 — у Пастерівському інституті в Парижі; 1902–07 — приват-доцент Новоросійського університету; 1907–24 — у 2-му Московському університеті; водночас 1907–11 та 1917–24 — у Московському університеті. 1918 ініціював створення та очолював до 1927 Станцію з контролю сироваток і вакцин, реорганізовану 1919 в інститут, а також 1920–27 був директором Державного наукового інституту народної охорони здоров’я імені Л. Пастера (обидва — Москва). Під час відпочинку в санаторії покінчив життя самогубством. Наукові дослідження у галузях медичної мікробіології, імунології, вакцинології, епідеміології. Автор підручника «Общая патология» (К., 1908; С.-Петербург; К., 1910), 3-є і 4-е видання якого опубліковані під назвою «Курс общей патологии» (Петроград; К., 1917; Москва; Петроград, 1923), низки розділів у 3-томному виданні «Медицинская микробиология» (Петроград; К., 1912–15; також редактор). Засновник та редактор «Журнала микробиологии, эпидемиологии и инфекционных болезней» (1924–27).

Завантажити статтю