Соболєв Леонід Андріанович

СО́БОЛЄВ Леонід Андріанович (Соболев Леонид Андрианович; 26. 06. 1873, м. Устюжна Новгородської губ., нині Вологодської обл., РФ — 21. 11. 1943, м. Чкалов, нині Оренбург, РФ) — російський лікар-дерматовенеролог. Доктор медицини (1907), професор. Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1896), де й працював від 1902 ординатором клініки шкірно-венеричних хвороб, водночас за­ймався викладацькою діяльністю. Служив військовим лікарем. 1921—24 — викладач Кримського університету (Сімферополь). Від 1925 — завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб, 1934—36 — декан педіатричного факультету Харківського медичного ін­ституту, 1937 ініціював від­кри­т­тя само­стійної клініки, що стала базою для науково-дослідної діяльності кафедри. Водночас 1925—30 очолював від­діл Харківського ін­ституту боротьби з венеричними хворобами. Один із фундаторів Всеросійського товариства дерматологів, засновник і перший голова Катеринославського товариства допомоги жінкам, член і голова секції венерологів Харківського медичного товариства. Ви­вчав вісцеральний та нейросифіліс. Досліджуючи паховий лімфо­гранулематоз, ді­йшов висновку, що це захворюва­н­ня ідентичне кліматичному бубону, за­пропонував назву «мікропораденіт». За­стосував без­рентґенівський спосіб лікува­н­ня поверх­невого мікозу волосистої частини голови (метод Соболєва). Автор низки науково-популярних ви­дань для широкого загалу, зокрема «Стригущий лишай. Для родителей, педагогов и организаций, обслуживающих детей» (1924), «Що повинен знати сільський вчитель про сифіліс», «Що треба знати про пере­лой» (обидва — 1930).

Завантажити статтю