Соболь Федір Мусійович

СО́БОЛЬ Федір Мусійович (15. 02. 1895, с. Нове Зміївського пов. Харківської губ., нині Лозівського р-ну Харківської обл. — 02. 07. 1973, м. Краснодар, РФ) — хоровий диригент, видавець, музично-громадський діяч. Почесний член Всеросійського (1965), Українського (1970) музично-хорових товариств. 1914, будучи учнем Валківського реального училища (нині Харківська обл.), створив хор, який об’єднав із хором жіночої гімназії (разом 100 чол.) і давав щомісячні концерти на користь поранених і сімей загиблих на 1-й світовій війні. 1916 вступив до Харківського університету та музичного училища на вокальне та диригентське відділення, організував загальностудійний хор (170 осіб), об’єднавши студентів університету й студенток Вищих жіночих курсів, з яким давав концерти на користь бідних студентів, обслуговував громадські заходи, гастролював селами й містами Лівобережжя. 1920 наказом Наркомосвіти УСРР хор був взятий на державний бюджет під назвою Центральний державний український хор (ДУХ). 1921 організував вокально-музичну студію на кафедрі мистецтва ІНО (за програмою нинішніх музично-педагогічних факультетів), водночас створив нотодрукарню, 1924 при Державному видавництві — музичний сектор, яким за сумісництвом керував до 1932. Упорядкував і надрукував низку збірників хорових творів українських композиторів, перекладений українською мовою «Практичний курс гармонії» М. Римського-Корсакова, «Піанізм» В. Івановського та ін. 1932 перейшов на постійну роботу в Школу червоних старшин і Авіа-Будинок культури імені Й. Якіра. 1933 репресований, від 1937 перебував на Далекому Сході, де працював за фахом. 1954 переїхав на Кубань, працював методистом Краснодарського крайового відділення Всеросійського хорового товариства, створив самодіяльні хорові колективи, консультував керівників хорів, популяризував українську музику.

Завантажити статтю