Столерман Самуїл Олександрович

СТО́ЛЕРМАН Самуїл Олександрович (21. 12. 1874, м. Кяхта, нині Бурятія, РФ — 22. 12. 1949, Київ) — диригент. Народний артист УРСР (1937). Заслужений артист Грузинської РСР (1924). Музичну освіту здобув у військовому оркестрі в Іркутську (РФ, 1882–95). Від 1896 — диригент драматичного театру Іркутська, 1897–99 — в українській мандрівній опереті, 1899 — іркутській оперній антрепризі, від 1905 — оперній трупі Народного дому в Москві, де займався диригуванням під керівництвом В. Сафонова. 1907–08 — в оперних трупах Пермі, згодом Владивостока, Красноярська та ін., 1910–17 — диригент симфонічного оркестру Кубанського козачого війська в Єкатеринодарі (нині Краснодар; усі — РФ). 1919–26 — головний диригент Грузинського оперного театру (Тифліс, нині Тбілісі), де вперше поставив опери «Сказання про Шота Руставелі» Д. Аракішвілі (1919), «Кето і Коте» (1919) та «Лейла» (1922) В. Долідзе, «Тамара підступна» М. Баланчивадзе (1926), «Тарас Бульба» М. Лисенка (1932, уперше на грузинській сцені); 1926–27 — головний диригент Азербайджанського оперного театру (Баку), де поставив оперу «Шахсенем» Р. Ґлієра (1927). 1927–44 — в Одеському театрі опери і балету, де поставив «Утоплену» М. Лисенка (1937). Активно популяризував сучасні опери, зокрема під його орудою відбулися прем’єри опер «Розлом» В. Фемеліді (1929), «Золотий обруч» Б. Лятошинського (1930), «Яблуневий полон» О. Чишка ( 1931), «Трагедійна ніч» К. Данькевича (1935), а також уперше українською мовою — «Алмаст» О. Спендіарова. 1944–49 — головний диригент Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка, де поставив «Травіату» Дж. Верді, «Демона» А. Рубінштейна, «Цареву наречену» М. Римського-Корсакова, «Тараса Бульбу» М. Лисенка разом із К. Симеоновим (1947).

Завантажити статтю