ВЛАСІЙЧУ́К Дмитро Іванович (15. 03. 1937, с. Малятинці Кіцманського, нині Чернівецького р-ну Чернівецької обл.) — майстер художнього різьбле­н­ня на дереві. Член НСМНМУ (2000), НСХУ (2024). Закінчив Вижницьке училище прикладного мистецтва (Чернівецька обл., 1963), Він­ницький педагогічний ін­ститут (1967). Працював художником-кон­структором меблів та інтерʼєру художнього цеху Хмільницької меблевої фабрики (Він­ницька обл., 1963–67); викладав образотворче мистецтво, кресле­н­ня, народо­знавство та етику в загальноосвітній школі № 1 у м. Хмільник (1967–2001), водночас керував дитячою образотворчою студією; 2001–15 — викладач від­ділу образотворчого мистецтва в Хмільницькій школі мистецтв. Створює вироби в техніці сухого різьбле­н­ня на дереві; за­ймається аплікацією соломкою, папером та тканиною, писанкарством, живописом, кольоровою графікою, колажем. Вина­йшов власну технологію в жанрі флористики на оксамиті. У творчості пере­важають теми трагічних сторінок історії України, зокрема голодомор, 2-а світова та російсько-українська війни, Чорнобильська ката­строфа, а також сюжети з українських народних пісень. Ві­домий як майстер багатоколірної витинанки. Екс­периментуючи в цій техніці, використовує т. зв. під­свічува­н­ня для більш глибокої пере­дачі художнього задуму. Його роботами про­ілюстровано низку книг, зокрема кіноповість «Та понеси з України» В. Остапова (К., 2001), «Дві барви» та «Із народної криниці» Л. Сердунич (обидві — Хмельницький, 2011), «Душі так хочеться тепла» Г. Серенса (Городок, 2011), «Сповід­ями мурів» Л. Степанової (Л., 2021), «Мировий суддя на Поділ­лі» (Хмільник, 2025). Автор обкладинок до ви­дань «Краса синівської любові» М. Стасюка (Дрогобич, 2001), «Чорні покоси» М. Дороша (2007), «Життя мінливий світ» Ю. Саченка (2024; обидва — Він­ниця) та ін. Пере­важна більшість сюжетів витинанок повʼязана з рослин­ними квітковими мотивами в по­єд­нан­ні з птахами, тваринами й фігурами людей, українськими традиціями та святами, персонажами язичницької міфології — мавками, русалками, Сварогом. Твори В. вирізняються високою художньою майстерністю, тонким смаком, філі­гран­ним викона­н­ням. Учасник обласних, всеукраїнських, між­народних ви­ставок декоративно-ужиткового мистецтва від 1964. Персональні (майже 100) — у Він­ниці (1995, 1998, 2001, 2007, 2010–12, 2013 — дві екс­позиції), Ямполі (Він­ницька обл., 1995), Львові (2008), Києві (2013), Чернівцях (2015) та ін. містах. Окремі роботи зберігаються у Він­ницьких художньому та крає­знавчому музеях, обласному центрі народної творчості, картин­ній галереї Він­ницького політехнічного університету, Історичному музеї (Хмільник), Могилів-Подільському музеї етно­графії та народного мистецтва, Могилів-Подільському будинку народної творчості, в Музеї с. Ставчани (Чернівецької обл.). У школі в рідному селі створено кімнату-музей «Обереги памʼяті» з екс­позицією творів В.