Пазізін Микола Іванович
ПАЗІ́ЗІН Микола Іванович (24. 05. 1949, м. Еліста, Калмикія, РФ) — живописець і графік. Заслужений художник України (2013). Відзнака «Заслужений для культури Польщі» (2010). Медаль меморіалу А. Куїнджі (2007), срібна медаль «LABOR OMNIA VINCIT» імені Х. Цегельського (Познань, 2009). Стипендіат фундації «Janineum» (Краків, Польща, 1992; Відень, 1997, 1998, 2005). Член НСХУ (1984). Закінчив художньо-графічний факультет Кубанського університету (м. Краснодар, РФ, 1973; викладач Г. Кравченко). Від 1975 — на Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України; 2023—24 — викладач мистецьких дисциплін соціально-гуманітарного факультету Західноукраїнського університету (Тернопіль). Відповідальний секретар Тернопільської організації СХУ (1986—89). Працює в галузі станкового й монументального живопису, а також рисунка. Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1975; міжнародних пленерів живопису від 1990. Брав участь у Міжнародному проєкті «Побудова мостів на Схід» (Польща—Україна, 2005—06), а також у наукових конференціях з проблем сучасного рисунку в Польщі (1999, 2002, 2005, 2011). Персональні виставки (понад 60), зокрема в Тернополі (1978—79, 1985—86, 1989, 1991—93, 1999, 2003, 2009—10, 2018, 2023—25), Почаєві (Тернопільська обл., 1992), Кракові (1992, 1994), Львові (1993), Кременці (Тернопільська обл., 1993, 2010, 2016—18), Ряшеві (1994—95), м. Бельсько-Бяла, Перемишлі (обидві — 1995), Ярославі (1996; усі — Польща), Відні, м-ку Рауріс (Австрія, 1997), м. Любачів (1997, 2005, 2007, 2011), Вроцлаві, м. Болеславець, м. Стшеґом (усі — 1999), Освенцимі, Оструді, м. Ельблонґ (усі — 2003), Плешеві (2004; усі — Польща), Яворові (Львівська обл., 2005), Києві, Рівному, Вінниці (усі — 2006), Камʼянці-Подільському (Хмельницька обл., 2007), Хожуві (Польща, 2012), с. Більче-Золоте (Тернопільська обл., 2013, 2017). Понад 50 творів художник подарував музеям і державним установам Тернополя та області. Деякі роботи зберігають у зібранні Міністерства культури та інформаційної політики України (Київ), Тернопільських художньому та краєзнавчому музеях, Закарпатському художньому музеї (Ужгород), Історико-художньому музеї в м. Кадіївка (Луганська обл.), Фастівському (Київська обл.), Біловодському (Луганська обл.) краєзнавчих музеях, Обласному літературно-меморіальному музеї Ю. Словацького (Кременець), Музеї театрального мистецтва в м. Копичинці (Тернопільська обл.), Почаївському історико-художньому музеї, Музеї «Арсенал» у Вроцлаві, Музеї Кресів (Любачів), Краснодарському художньому музеї та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Цех № 7 Пензенського хімзаводу» (1976), «На Тернопільському комбайновому», «Шахта “Вікторія”» (обидва — 1979), «Оператор», «Бузок» (обидва — 1983), «Золота липа» (1986), «Шляхопровід» (1987), «Польові квіти» (1991), «Причал» (1995), «Райська яблуня» (2000), «Оструда» (2002), «Міст» (2006), «Початок осені» (2012), «Калина» (2017), «Оберіг» (2019), «Почаївська лавра» (2024); серії — «І знов цвіте бузок» (від 1976), «По шевченківських місцях» (1978–2021), «Кременець — місто Юліуша Словацького» (1991–2016), «Старий Краків» (1992), «Імпресії Жешовські» (1994), «По Австрії» (1999), «Любачівські враження» (2003–05).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
