Христич Володимир Олександрович

ХРИ́СТИЧ Володимир Олександрович (07. 01. 1929, Полтава — 04. 06. 2005, Київ) — фахівець у галузі тепло­енергетики та фізики процесів горі­н­ня. Доктор технічних наук (1972), професор (1975). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1982). На­вчався у Запорізькому автомеханічному ін­ституті (1944—47), закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1950), де від­тоді (з пере­рвою) й працював (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний ін­ститут»): 1973—75 — професор кафедри парових і газових турбін, 1975—86 — завідувач кафедри промислових тепло­енергетичних установок, від 1988 — професор кафедри тепло­енергетичних установок теплових та атомних електро­станцій, водночас 1978—79 — декан тепло­енергетичного факультету, 1979—88 — проректор з на­вчально-методичної роботи, 1988—98 — науковий керівник науково-дослідного від­ділу про­блем горі­н­ня. 1972—74 — викладач, керівник теплотехнічної секції Національного ін­ституту нафти, газу та хімії (м. Бумердес, Алжир). Наукові дослідже­н­ня: роз­робле­н­ня раціональних засобів організації горі­н­ня при високих і змін­них надлишках повітря, створе­н­ня газотурбін­них та парогазових камер згоря­н­ня, під­вище­н­ня ефективності процесів сумішо­утворе­н­ня, стабілізація горі­н­ня, зменше­н­ня емісії в атмо­сферу токсичних продуктів згоря­н­ня, термічне зне­шкодже­н­ня шкідливих промислових викидів.

Завантажити статтю