Подгородецький Лєшек

Визначення і загальна характеристика

ПОДГОРОДЕ́ЦЬКИЙ Лєшек (Podhorodecki Leszek; 11. 01. 1934, м. Прушкув, нині Опольського воєводства, Польща — 07. 12. 2000, м. Воломін Мазовецького воєводства, Польща) — польський історик, краєзнавець, педагог, популяризатор історії. Народився у шляхетській родині з Волині, яка після 1-ї світової війни переїхала до Польщі. 1955 закінчив магістратуру історичного факультету Варшавського університету, де спеціалізувався з військової історії, 1983 у Яґеллонському університеті в Кракові захистив докторську дисертацію «Jan Karol Chodkiewicz: 1560–1621». Від 1955 учителював. Водночас вивчав матеріали і публікував численні популярні книжки з польської історії і краєзнавства, переважно періоду Речі Посполитої, зображуючи події та осіб у романтично-героїчному світлі. Зацікавився історією українського козацтва, присвятив йому низку книжок і статей, у яких з симпатією ставився до козаків та українців загалом, як рівноправного народу Східної Європи, визнавав самостійність Козацької держави, відзначав позитивні моменти співпраці українців і поляків у боротьбі проти татарських набігів та експансії Московії в Україну в 17 ст. Автор двотомного нарису історії України (1976), в якому Україна та українці виступають суб’єктом історичного процесу, а також науково-популярних історій Львова і Києва. Публікації П. вирізнялися хорошою мовою та стилем, ерудицією та знанням історичних джерел, користувалися популярністю серед різних поколінь читачів, часто перевидавалися. За популяризацію польської історії і краєзнавства був відзначений багатьма державними нагородами Польщі.

Завантажити статтю