Хільчевський Володимир Васильович

Визначення і загальна характеристика

ХІЛЬЧЕ́ВСЬКИЙ Володимир Васильович (17. 01. 1925, м. Бахмач, нині Ніжинського р-ну Чернігівської обл. — 11. 06. 2019, Київ) — фахівець у галузі технології машинобудува­н­ня. Доктор технічних наук (1971), професор (1973). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Орден «За мужність» 3-го ступеня (1999). Закінчив Київський політехнічний ін­ститут (1951), де від 1954 й працював (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний ін­ститут»): 1960—62 — завідувач кафедри опору матеріалів, 1973—91 — завідувач кафедри матеріало­знавства і технології кон­струкційних матеріалів, водночас від 1973 — завідувач під­готовчого від­діле­н­ня, від 2003 — професор кафедри лазерної техніки та фізико-технічних технологій. Наукові дослідже­н­ня: дисипація енергії при складних колива­н­нях стрижневих систем та оболонок. Роз­робив новий про­гресивний метод гарячого (плазмового) роз­мірного формува­н­ня та зміцне­н­ня різальних кромок робочих органів ґрунтооб­робних і шляхових машин. Автор спогадів «Чорна піхота. Від солдата до академіка» (К., 2015).

Пр.: Опір матеріалів. К., 1967; Рас­сеяние энергии при колебаниях тонкостен­ных элементов кон­струкций. К., 1977; Рас­сеяние энергии при циклическом деформировании материалов в сложном напряжен­ном со­стоянии. К., 1981; Надежность трубо­проводной пневмогидроарматуры. Москва, 1989; Несовершен­ная упругость материалов при сложных колебаниях. К., 1991; Колебания деформирован­ных композитных кон­струкций. К., 1995; Роз­вʼязува­н­ня задач опору матеріалів у системі MathCAD. К., 1997; Основи методу скінчен­них елементів: Навч.-метод. посіб. Чг., 2003 (усі — спів­авт.).

М. І. Бобир

Завантажити статтю