Рузський Дмитро Павлович
Визначення і загальна характеристика
РУ́ЗСЬКИЙ Дмитро Павлович (06(18). 01. 1869, м. Вєтлуга Костромської губ., нині Нижньогородської обл., РФ — 27. 08. 1937, Заґреб) — фахівець у галузі механіки. 1887–88 навчався в Університеті св. Володимира у Києві, 1891 закінчив фізико-математичний факультет Московського університету, 1895 — інженерно-механічне відділення Московського технічного училища. Відтоді працював на залізниці; від 1898 — у Київському політехнічному інституті: від 1902 — екстраординарний, від 1903 — ординарний професор кафедри прикладної механіки, водночас 1904–05 — декан інженерно-будівельного відділення. 1901 захистив дисертацію на звання ад’юнкт-професора «Теория гребных винтов». 1911 на знак протесту проти урядової політики, спрямованої на ліквідацію автономії ВНЗів, залишив інститут. Був головним інженером Київської міської думи з будівництва каналізації, також керував перебудовою водогону в Харкові, підготував проєкт водогону для Черкас. Від 1914 — у Петроградському політехнічному інституті (нині Санкт-Петербург): 1919–21 — ректор, від 1921 — професор, завідувач гідравлічної лабораторії. 1924 виїхав до Чехо-Словаччини. Від 1925 — професор технічного факультету Заґребского університету. Наукові дослідження: гідравліка, прикладна механіка, деталі машин, проєктування гідравлічних двигунів і спеціальних насосних станцій.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Теория механизмов: Лекции. К., 1902; К вопросу о приспособляемости центробежных насосов // Бюллетень Политехнического общества. Москва, 1904; Гидравлика: Лекции. К., 1907; Гидравлические двигатели. К., 1908; Кинематика машин: Лекции. К., 1908; Способ Гейда расчета канализационной сети // Вестник инженеров. 1915. Т. 1, № 8; Модуль Кеннеди. Петроград, 1922; Водомеры с возрастающими сопротивлениями. Модуль Джибба. Петроград, 1923; Общая теория машин: Лекции. Москва; Петроград, 1924; Кинематика машин: Спец. пособ. Ленинград, 1924.
Завантажити статтю
Людина 
