Сирник Ярослав

СИ́РНИК Ярослав (31. 01. 1970, м. Кошалін, нині Західнопоморського воєводства, Польща) — український історик і громадський діяч у Польщі. Брат Івана і Марка Сирників. Доктор габілітований з історії (2010), професор (2023). Закінчив 4-й загальноосвітній ліцей у Леґниці з українською мовою на­вча­н­ня (1988), студіював історію в Університеті М. Склодовської-Кюрі у Любліні (1988—90) та у Вроцлавському університеті (1990—93). Працював у Міському архіві Вроцлава (1993—94); на приватних під­приємствах (1994—2006); у Вроцлавській філії Ін­ституту національної памʼяті (2006—20); водночас від 2011 — у Вроцлавському університеті: від 2016 — професор Ін­ституту етнології та культурної антропології, за сумісництвом 2020—24 — продекан факультету історичних та педагогічних наук, 2022—23 — голова університетського комітету солідарності з Україною, від 2023 — уповноважений ректора зі спів­праці з Україною. 2022—24 проводив волонтерські ди­станційні заня­т­тя зі студентами Тернопільського педагогічного університету, Криворізького педагогічного університету (Дні­пропетровська обл.), Донецького університету (Він­ниця), Камʼянець-Подільського університету (Хмельницька обл.), Хмельницького університету управлі­н­ня та права. Основний напрям наукових досліджень — історія національних меншин у Польщі. 1988—90 — учасник від­родже­н­ня українських молодіжних організацій у Любліні та Вроцлаві, спів­засновник Студентського україно­знавчого кола Вроцлавського університету. Член (1990—98), голова гуртка у Вроцлаві (1995—96) Обʼ­єд­на­н­ня українців у Польщі (1993—96 входив до його Головної управи); 2007—10 — головний редактор «Українського альманаху». Спів­засновник (2004), скарбник (2005—08), секретар (2008—12) Українського історичного товариства у Польщі, головний редактор його «Літопису…». Автор низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю