Слєпцов Олег Семенович

Визначення і загальна характеристика

СЛЄПЦО́В Олег Семенович (18. 01. 1958, Харків) — архітектор, художник, майстер декоративного мистецтва, композитор, співак. Доктор архітектури (2000), професор (2002). Дійсний член Української академії архітектури (2000; від 2021 — її президент). Народний архітектор України (2019). Державна премія України в галузі архітектури (2000). Лауреат Міжнародного музичного фестивалю «Шлягер року» (2004, 2005, 2006, 2007). Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1980), де відтоді й працює (нині університет будівництва і архітектури): від 2010 — завідувач кафедри основ архітектури і архітектурного проєктування. Водночас 1986–92 — у Київському зональному НДІ експериментального проєктування: від 1988 — завідувач комплексного науково-проєктного сектору індустріальних громадських будов; від 1992 — генеральний директор Науково-проєктного архітектурного бюро «ЛІЦЕНЗіАРХ» (Київ). Автор багатьох проєктів житлово-громадського призначення, серед яких: архітектурно-конструктивні системи для будівництва житлово-громадських споруд у Тернополі (1992), Кіровограді (нині Кропивницький, 1994), Черкасах (1995); містобудівні комплекси житлово-громадських споруд у Тернополі (1993–95), Кіровограді (1994), Черкасах (1995), Києві (2003–07), Дубай (2005–09), м. Феодосія (АР Крим, 2007), м. Вишневе (Києво-Святошинський, нині Бучанський р-н Київської обл., 2009); вищі та середні навчальні заклади в Житомирі, с-щі Криве Озеро (нині Первомайськй р-н Миколаївської обл.; обидва — 1992), Києві (1995–2009), Тернополі (1995), м. Кременчук (Полтавська обл., 2001); торговельні комплекси та ринки в Запоріжжі (2000), Тернополі (2000–06), Києві (2002–06); готелі та комерційно-офісні комплекси в Тернополі (2002, 2003), Києві (2003–09), м. Кам’янець-Подільський (Хмельницька обл., 2004), Дубай, Одесі (обидва — 2005–09); посольства та резиденції в Києві (2001–07), Донецьку (2002–05), Одесі (2006), Київській (2002–06) та Львівській (2003) областях, на о-ві Мадейра (Португалія, 2004); сакральні споруди та комплекси в Тернополі (1994), Києві (1996–2009, 2020–21), м. Славутич (нині Вишгородський р-н Київської обл., 1996), м. Тальне (Черкаська обл.), м. Новоархангельськ (нині Голованівський р-н Кіровоградської обл.; обидва — 1999), Чернігові (1999–2002), Миколаєві (2000), Донецьку (2005), с. Миколаївка (нині Бучанський р-н Київської обл., 2005–09), м. Васильків (нині Обухівський р-н Київської обл., 2006, 2014), с. Витачів (Обухівський р-н, 2008), с. Березова Рудка (нині Лубенський р-н Полтавської обл., 2009), Луганську (2012), с. Зеленьки (Миронівський, нині Обухівський р-н, 2016–18), с. Припруття (Чернівецький р-н Чернівецької обл., 2017), с-щі Рокитне (нині Білоцерківський р-н Київської обл., 2018), с. Великий Кучурів (Чернівецький р-н Чернівецької обл., 2020), с. Верба (Дубенський р-н Рівненської обл., 2021). Займається живописом, графікою, ручним ткацтвом (гобелени). Персональні мистецькі виставки — Славутич (1989), Тернопіль (2001), Івано-Франківськ (2001, 2017), Київ (2002, 2004–08, 2013, 2017–18), Кам’янець-Подільський (2002), Чернігів (2003), Черкаси (2003–04, 2008, 2017), Чигирин (Черкаська обл., 2004), Харків (2008, 2016), Одеса (2009), Южне (Одеська обл.), Хуст (Закарпатська обл.), Ужгород (усі — 2010), Мукачево (Закарпатська обл., 2011), Сімферополь (2012), Чернівці, Львів, Рівне (усі — 2013), Дубно (Рівненська обл., 2013–15), Почаїв, Кременець (обидва — Тернопільська обл.), Оксфорд (Велика Британія; усі — 2015), Краків (Польща, 2015–16), Пекін, Харбін (Китай; обидві — 2017), Анкара (2019). Художні твори зберігаються у Національному заповіднику «Софія Київська», Черкаському обласному художньому музеї, Картинній галереї Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника, Чернігівській галереї сучасного мистецтва «Пласт-Арт», Почаївському історико-художньому музеї, приватних колекціях. Автор і виконавець власних пісень, випустив нотний збірник «Мелодии души» (К., 2004) та музичні альбоми «Бег мой» (1998, 2004), «Музыка» (2001), «Поезія кохання» (2003, 2004), «Песнь любви», «В добрый час» (обидва — 2004), фільми-концерти «Мелодии души» (2004), «Мелодии художника» (2005). У 2006 у Києві відбулися сольні концерти «Мелодії душі» та «Мелодії художника» у супроводі камерного естрадно-симфонічного оркестру.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю