Солнцев Сергій Іванович
Визначення і загальна характеристика
СО́ЛНЦЕВ Сергій Іванович (01(13). 10. 1872, с. Терешок, нині Смоленської обл., РФ — 13. 03. 1936, Москва) — економіст. Професор (1913), академік ВУАН (1927) та АН СРСР (1929). Закінчив Санкт-Петербурзький університет (1904), де й працював: від 1907 — завідувач економічного кабінету. 1912 захистив магістерську дисертацію, 1917 — докторську. 1913–17 — ординарний професор кафедри фінансового права Томського університету (Росія); 1917–20 — у Новоросійському університеті (Одеса): ординарний професор кафедри політичної економії, 1920 — ректор; 1921–26 — професор Ленінградського університету (нині Санкт-Петербург); від 1929 — у Раді з вивчення продуктивних сил АН СРСР, водночас — заступник академіка-секретаря Відділення гуманітарних наук АН СРСР. Розвивав соціальний напрям у політичній економіці. Підкреслював, що з’ясування розподільної сторони у зарплаті дає важливий матеріал для характеристики та розуміння основних ліній у соціальній боротьбі, що відбувається між трудом і капіталом у капіталістичному суспільстві. Критикував теорії «гармонії інтересів» труда і капіталу. Наукові праці стосуються економічних основ класової диференціації, земельної ренти, форм землеволодіння, методології політекономії.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Рабочие бюджеты в связи с теорией обеднения. Смоленск, 1907; Заработная плата как проблема распределения. С.-Петербург, 1911; Общественные классы. Томск, 1917; Введение в политическую экономию: Предмет и метод. Петроград, 1922.