Чайка Євген Іванович
Визначення і загальна характеристика
ЧА́ЙКА Євген Іванович (12(25). 02. 1902, с. Розбишівка, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 16. 11. 1976, Київ) — лікар-патологоанатом. Чоловік О. Проскури, батько Георгія та Василя Чайок. Доктор медичних наук (1941), професор (1943). Заслужений діяч науки УРСР (1957). Державні нагороди СРСР. Закінчив Київський медичний інститут (1927), де від 1934 й працював: 1941–70 — завідувач кафедри патологічної анатомії, водночас 1943–58 — проректор з навчальної та наукової роботи. Наукові дослідження: патологія сполучної тканини, реактивність нервової системи в патологічних умовах, вікові зміни внутрішніх органів, стан судинної системи нирок і печінки при гіпертонічній хворобі, гематопаренхіматозні бар’єри в нормі та при патології. Брав участь у розробленні учення про фізіологічну систему сполучної тканини.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Радянський напрям у патологічній анатомії в УРСР // 30-річчя охорони здоров’я трудящих в УРСР. К., 1948; Влияние гипотермии на течение лучевой болезни // Вопр. гипотермии в патологии. К., 1959 (співавт.); Гистогенез и морфология гипернейроидного рака почки // Врачебное дело. 1976. № 7 (співавт.).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
