Русов Юрій Олександрович
Визначення і загальна характеристика
РУ́СОВ Юрій Олександрович (08. 01. 1895, Харків — 02. 08. 1961, м. Монреаль, провінція Квебек, Канада) — літературознавець, філософ, біолог, іхтіолог. Син Олександра та Софії Русових, чоловік Н. Ґеркен-Русової. Дійсний член НТШ. Закінчив приватну гімназію В. Науменка (1913) і природничо-математичний факультет Університету св. Володимира (1918) у Києві. Працював молодшим асистентом кафедри зоології Кам’янець-Подільського університету (нині Хмельницька обл., 1919–20), деякий час служив санітаром у війську Директорії УНР. 1920–23 навчався у Віденському університеті, де отримав ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію «Матеріали до іхтіології України. Риби Кам’янець-Подільського району». Відтоді викладав в університетах та інститутах Чехо-Словаччини; 1930–41 — завідувач кафедри іхтіології Національного зоотехнічного інституту (Бухарест); 1943–45 — співробітник Гідробіологічного інституту (Прага). Перебравшись у Румунію, Д. Донцов мешкав у Р., який фінансував видання ж. «Батава» (1939–41). Був провідним діячем Гетьманського руху в Берліні (1941–46), головою гетьманської «Української громади» в Німеччині. 1946 емігрував до Канади. Від 1947 — науковий співробітник Монреальського університету та його дослідної станції в Національному парку Мовнт-Тремблян, також викладав українську мову та літературу на кафедрі славістики. Редагував газету «Ukrainian Toiler» (1948–50). Автор наукових праць з іхтіології, серед яких — «Опис колекції риб з району Кам’янця-Подільського», «Рибальство в дельті Дунаю» (обидві — 1929), «Коропове господарство (рибівництво в малих ставках і озерах)» (Прага, 1943), а також із філософії, літератури й культури — «Матеріяли до націонал-державництва» (ч. 1, Бухарест, 1941), «Душа народу і дух нації» (Філадельфія, 1948), «Поезія визвольних змагань» (1954), «На Північ. Подорожні записки на скринці від консервів» (1955; обидві — Торонто). У праці «Той, хто “багато знав того, що ми давно забули”» (Лондон, 1954) Р. проаналізував образи-символи, присутні в поетичних творах Т. Шевченка.