Ромен Людмила Валентинівна
Визначення і загальна характеристика
РОМЕ́Н Людмила Валентинівна (28. 01. 1959, м. Ромни Сумської обл.) — поетеса, музикантка, ткаля. Членкиня НСПУ, НСМНМУ та Асоціації діячів естрадного мистецтва України (усі — 2001). Премії літературного конкурсу СФУЖО імені М. Бек (2003), імені Олександра Олеся (2009). Закінчила диригентсько-хорове відділення Сумського культосвітнього училища (1983). Працювала контролером-оператором, концертмейстером, викладачем музичної школи, бухгалтером. Голова Сумської обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства імені О. Теліги (від 1999); відповідальний секретар Сумської обласної організації НСПУ (від 2003). Вихованка обласного літературного об’єднання «Зажинок». Систематично друкувати вірші почала від 1985 в обласній та республіканській періодиці. Поезії Р. вміщені в колективних збірниках «Пелюстки Ромен-цвіту» (Р., 1993), «Тороки» (С., 1996), альманахах «Слобожанщина», «Україна — моя Батьківщина» (К., 2006). У доробку — 30 фортепіанних творів, 16 партитур для хору, понад 100 пісень на власні слова та твори українських поетів-класиків та земляків. Як композиторка і виконавиця власних пісень брала участь у фестивалях та конкурсах. Захоплюється художнім ткацтвом і витинанкою; учасниця багатьох обласних та всеукраїнських виставок народної творчості.
Додаткові відомості
- Основні твори
- На вітрянім вогні. 1994; Мовчать дерева роду… 1999; Яблука з неба. С., 2000; 2002; Білий лебідь — лебідь Чорний. 2005; Вірую. 2006; 2013; Грім. 2006; Злюби. 2008; Гаряча тиша Літа. 2010; За синню — СИН!.. Реквієм. 2013; Скрипка Сонця. 2014; Місто моєї долі. 2017; Чорнобривці на снігу. 2019; Срібне коло місяця. 2019; З пракореня калини: Поезії, спомини, ілюстрації. 2024 (усі — Суми).