Ткаченко Борис Іванович

Визначення і загальна характеристика

ТКАЧЕ́НКО Борис Іванович (18. 12. 1937, х. Масюки поблизу с. Мартинівка Гадяцького, нині Миргородського р-ну Полтавської обл. — 07. 06. 2024, м. Лебедин Сумського р-ну Сумської обл.) — прозаїк, публіцист, фольклорист. Член НСПУ (1994). Премії імені М. Хвильового (1998), імені В. Стуса (2013). Орден «За заслуги» 3-го (2005) та 2-го (2007) ступенів. Закінчив сільськогосподарський технікум у с. Малий Вистороп (Лебединський, нині Сумський р-н, 1956), Київський університет імені Т. Шевченка (1971). Працював агрономом, майстром виробничого навчання СПТУ № 4 в Лебедині, завідувачем відділу сільського господарства в районній газеті (1970–72; за читання забороненої літератури був звинувачений у буржуазному націоналізмі й позбавлений роботи за фахом), головним агрономом «Агрохіму» Лебединського р-ну (1984–97). Засновник і голова (від 1996) Лебединського міського осередку товариства «Просвіта». Вивчав етнографію та історію рідного краю. Упорядкував фольклорну збірку «Пісні рідного краю» (С., 2003), що містить понад 1000 народних пісень, записаних на Лебединщині. Статті друкував у журналах «Народна творчість та етнографія», «Україна», газеті «Наша віра». Писав про глибинні процеси, що відбуваються на селі, землю-годувальницю та її господарів, про голодомор 1932–33 на Сумщині, зокрема Лебединщині, та більшовицький терор, про сучасні події в Україні на тлі російсько-української війни.

Завантажити статтю