Силін Олесь

СИ́ЛІН Олесь (Олександр Опанасович; 09. 10. 1913, с-ще Скадовськ Дні­провського пов. Таврійської губ., нині місто Херсонської обл. — 12. 04. 2007, Київ) — архітектор, культурний діяч. Герой України (2006). Заслужений архітектор України. Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди СРСР. Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (1998) та князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2004). Закінчив Одеський ін­ститут цивільних інженерів-архітекторів (1938), Ульяновське танкове училище (РФ, 1943). У 1938—40 — головний інженер фортифікаційного корпусу Тихоокеанського флоту; 1940—41 — будівельного управлі­н­ня Раднаркому Молдавської РСР; 1941—42 — головний фортифікатор оборон­них ділянок Донського та Сталін­градського фронтів; 1943—45 — командир танкової роз­відки; 1945—47 — головний інженер-архітектор Центральної групи військ з від­новле­н­ня ансамблів архітектури (Австрія, Угорщина, Чехословач­чина, Югославія); 1945—57 — доцент кафедри архітектури Харківського інженерно-будівельного ін­ституту; 1957—61 — головний кон­структор НДІ архітектури споруд Академії будівництва і архітектури УРСР; 1961—63 — начальник технічного від­ділу НДІ нової техніки та наукової інформації Академії будівництва і архітектури УРСР (обидва — Київ); 1963—70 — доцент кафедри архітектурних кон­струкції Київського інженерно-будівельного ін­ституту; 1970—75 — доцент Ін­ституту під­вище­н­ня кваліфікації головних архітекторів міст, науково-дослідних і проєктних ін­ститутів. Один з засновників Українського товариства охорони памʼяток історії та культури (1965). Брав участь у від­творен­ні зруйнованих війною архітектурних ансамблів у Відні, Будапешті, Братиславі, Києві, Харкові, Херсоні та ін., у впорядкуван­ні Михайлової гори, від­новлен­ні Михайлівського золотоверхого монастиря, рекон­струкції Києво-Печерської лаври, Успенського собору (усі — Київ), Музею історії запорізького козацтва (Запоріж­жя), костелу Фара в м. Ізяслав Хмельницької обл., Катериненського собору в Херсоні та замку Кінгісепп в Естонії. Досліджував фортифікаційні споруди Києва. Автор низки праць у фахових ви­да­н­нях, статей в «Українській радянській енциклопедії», енциклопедичному довід­нику «Київ», «Зводі памʼяток історії та культури України», книг «Народ мій є! Народ мій завжди буде!», «Фортеці Києва VI—XIX століть» (обидві — 2003), «З моєї Шевченкіани» (2007; усі — Київ).

Завантажити статтю