ФРА́НКІВ Любомир Васильович (09. 01. 1945, с. Любша Рогатинського р-ну Станіславської обл., нині Івано-Франківського р-ну Івано-Франківської обл. — 22. 12. 2018, м. Стрий Львівської обл.) — прозаїк. Член НСПУ (1993). Премія імені Д. Нитченка (2000). Закінчив Львівський університет (1979). Працював 1964–2004 на виробництві, журналістом, тренером з боксу в товаристві «Спартак» та ін­структором зі спорту на під­приємствах Стрийщини, директором книжкового магазину. Дебютував 1957 дописом у рогатинській газеті «Зоря комунізму». Писав повісті, есеї на злободен­ні теми. Художньо-естетичне спрямува­н­ня творів — синтетичне і системне від­ображе­н­ня реальних сучасних подій потоком під­сві­домості, характерних ознак прихованого мисле­н­ня людини, реалізованого вчинками. У журналі «Дзвін» (1994, № 8, 9) опубліковано його роман «Прірва».