Трипачук Валерій Михайлович

Визначення і загальна характеристика

ТРИПАЧУ́К Валерій Михайлович (псевдоніми: В. Орленко, В. Шкуновський, В. Трилович, В. Михайленко; 16. 03. 1942, с-ще Шкуновка Чкаловської, нині Оренбурзької обл., РФ — 01. 04. 2013, Львів) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1981). Премії журналу «Перець» (1976), «Хліб і слово» (1986), імені Остапа Вишні (1993). Закінчив Львівський університет (1968). У 1968–69 — кореспондент газети «Львівський залізничник»; 1971–80 — на партійній роботі; 1980–93 — завідувач відділу публіцистики журналу «Жовтень» (потім «Дзвін»); 1993–2004 — завідувач редакційно-видавничого відділу Львівської наукової бібліотеки імені В. Стефаника. Літературну творчість розпочав як гуморист-сатирик. Дебютував гумористичним оповіданням «Піджак з Ліверпуля» («Україна», 1967, № 16). У 1980-х рр. заявив про себе як майстер психологічної прози. Твори друкували в журналах «Перець», «Ранок», «Крокодил», «Жовтень» та багатьох газетах, вміщені у колективних збірниках «Ой під вишнею...» (К., 1971), «Веселий букет» (Л., 1978), «Еліксір маладосці» (Мінск, 1990). У 1960-х та 1980-х рр. — постійний автор популярних загальноукраїнських програм на радіо «Від суботи до суботи», «А ми до Вас в ранковий час»; на Львівському обласному телебаченні вів рубрики «Хліб і пісня», «Трибуна публіциста». Упорядник та редактор низки видань, зокрема «Орнамент трипільської культури і українська вишивка XX ст.» А. Кульчицької (Л., 1995), «Рубали ліс…» Л. Крушельницької (Л.; Нью-Йорк, 2001), «Украдене ім’я» Є. Наконечного (Л., 2001).

Завантажити статтю