Сірик Анатолій Силович
Визначення і загальна характеристика
СІ́РИК Анатолій Силович (28. 09. 1939, смт Чуднів, нині місто Житомирського р-ну Житомирської обл. — 09. 11. 2024, Житомир) — поет, перекладач. Член НСПУ (1990). Премії імені В. Свідзинського (2004), імені В. Юхимовича (2015), імені І. Огієнка (2016) та ін. Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1972). У 1965–81 працював художником-графіком в Черкасах; був головою літературної студії імені В. Симоненка. 1981–91 мешкав у Литві (Дайнава, Друскінінкай). Працював художником, вивчав литовську мову та літературу, перекладав поезію. Від 1991 — у Житомирі: 1991–94 — редактор видавництва «Вісник»; 1994–2001 — художник Централізованої бібліотечної системи. Співзасновник та директор приватного видавництва «Сі-еН-еС». Поезіям і поемам С. притаманні неповторна інтонація, виваженість у почуттях, художня достовірність життєвих спостережень. Автор трактатів «Мова творить народ» (2007), «Етнікон (Народоопис)» (2009), «Чуднів на самій бистрині історії» (ч. 1, 2012; ч. 2015), збірки перекладів з литовської мови «Несправжній квітник» (2000). Упорядкував збірку українських народних казок «Чарівна скрипка» (1992), редактор-упорядник і художник поетичного альманаху Житомирщини «Косень’93» (1993) та книги «Максим Рильський. В муках моїх золотих» (1998; усі — Житомир).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Проріст. К., 1989; Астральний біль. Ж., 1993; Трава з довгою волоттю. Ж., 1993 (також англ. мовою); Вглядання в узвичаєні кольори. Ж., 1993; Без назви. Ж., 1993; Terra incognita. Ж., 1993; Постать з відсутнім лицем. Ж., 1994; Обіг пензля й мастихіна. Ж., 1994; Квітка споришу. Ж., 1994; Амплітуди. Ж., 1994; Морфологія простору. Ж., 1994; Licentia poetica. Ж., 1995; Юридика, або слід від равлика. Ж., 1997; В тінявій тиші слів. Ж., 2000; Тонка нитка лексем. Ж., 2003.
Завантажити статтю
Людина 
